Мета. Ознайомити учнів з метою курсу «Вчимося жити разом». Обґрунтовувати важливість поваги до прав людини як необхідної умови життя в суспільстві.

Що таке тренінг

Тренінг — це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем.

Тренінги відрізняються від звичайних уроків. Передусім тим, що учні сидять не за партами, а в колі. Так вони не лише чують, а й бачать та краще розуміють одне одного і вчителя.

На тренінгах ніколи нудьгувати. Робота в групах, рольові ігри, мозкові штурми, обговорення ситуацій, виконання проектів роблять такі заняття цікавими, захоплюючими. На тренінгу панує доброзичлива атмосфера. Але водночас і демократична дисципліна, коли всі дотримуються певних домовленостей.

Для покращення спільної роботи будь-який тренінг має свої правила. Відомо, що люди найохочіше виконують ті правила, про які вони домовилися між собою. Тому на тренінгу завжди спочатку обговорюють і записують ці правила. Вам знадобляться фломастер і великий аркуш паперу. Запишіть на ньому свої пропозиції. Потім скріпіть їх підписами на знак того, що ви погоджуєтеся з ними і зобов’язуєтесь їх виконувати.

Правила групи

Приходити вчасно.

Сидіти в колі.

Говорити по черзі.

Бути доброзичливим.

Бути активним.

Не критикувати.

Захист прав людини

У демократичних країнах найважливішими є закони, які захищають права людини, зокрема права дитини.

У 1989 році Організація Об’єднаних Націй (ООН) прийняла Конвенцію про права дитини. Цей документ містить 54 статті, в яких детально розписано всі твої права. Текст Конвенції зайняв би 40 сторінок підручника. Вона сповістила світові, що кожна дитина, хоч би в якій країні вона народилася, якої національності була, має право на піклування і захист, навчання і розвиток своїх здібностей, тобто на щасливе дитинство.

Україна приєдналася до цієї Конвенції, і тому кожна дитина у нашій державі має право на навчання і отримання безкоштовної медичної допомоги.

Але й сьогодні не всім дітям живеться легко. Багато з них недоїдають, зазнають насильства, важко працюють, жебракують, їх принижують. У світі 30 млн. дітей не мають змоги навчатися. Кожен рік від хвороб помирає 5 млн. дітей.

Знай, що такі дії, хоч би хто їх чинив — батьки, родичі, опікуни, вчителі, знайомі чи незнайомі люди, — незаконні. Дитина не винна в тому, що з нею поводяться жорстоко. Вона не повинна цього терпіти і має право шукати захисту в батьків, у школі, в поліції.

Кожна дитина має право:

• на любов, піклування, повноцінне харчування й лікування у першу чергу;

• на освіту, відпочинок, дозвілля, заняття спортом чи мистецтвом;

• на спілкування і вільне висловлювання своїх думок.

Жодна дитина не повинна бути:

• жертвою війни та насильства;

• зневажена і скривджена;

• примусово залучена до тяжкої чи ганебної праці.

Цікаво, що ж таке тренінг?

Давайте познайомимося з собою

Перегляд відео про права людини

Побігати на уроці – це задоволення. Руханка «Атоми і молекули»

Працюємо разом, працюємо весело

Висновки

• Тренінг — це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем.

• Правила допомагають підтримувати демократичну дисципліну на тренінгах.

• Усі люди мають рівні права і зобов’язані ставитися один до одного з повагою.

Тренінг 1. Ти — особливий

Мета. Допомогти учням розвивати життєві навички позитивної самооцінки, самоусвідомлення і самовдосконалення, а також уміння запропонувати допомогу людям з обмеженими можливостями.

Твій найкращий друг

Чи знаєш ти, хто твій найкращий і найближчий друг? Це — ти сам. Саме так, не дивуйся. Тобі неодмінно треба налагодити добрі стосунки з самим собою хоча б тому, що це впливає і на твої стосунки з іншими людьми.

Замислись над християнською заповіддю: «Полюби ближнього свого, як самого себе». У ній закладено найглибшу мудрість. Адже якщо не любиш себе, годі й мріяти полюбити інших.

Твоє ставлення до самого себе називають самооцінкою. Нерідко вона залежить від того, як до тебе ставляться інші люди, зокрема дорослі. Якщо тебе хвалять, то й ти вважаєш себе хорошим. А коли сварять, то й ти про себе не найкращої думки. Та вже давно помічено: як людина думає про себе, так вона і поводиться. Тому завжди стався до себе як до обдарованої, доброї і порядної людини. Вважай себе гідним любові, поваги

й усього найкращого у житті.

Як ви думаєте, що люди цінують найбільше? Те, що існує лише в одному екземплярі, чого не можна замінити. «Ти не такий, як усі. Ти — особливий», — так люди висловлюють одне одному своє захоплення. І це правда, бо кожен з нас не такий, як усі. Ось що сказав з цього приводу видатний український поет Василь Симоненко:

Бо ти на Землі — людина.

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя єдина,

Очі твої одні...

Ідеальних людей не буває. Але вади, які можна змінити, спонукають людей бути кращими, вдосконалюватися. Важливо терпляче ставитися до вад інших людей, яких вони не можуть позбутися. Дуже часто люди із вадами досягають у житті набагато більшого, ніж ті, у кого немає таких проблем.

Люди з обмеженими можливостями — це передусім новонароджені, люди похилого віку та особи, які мають тяжкі фізичні або психічні вади. Неприпустимо залишати людей з обмеженими можливостями вдома самих чи під наглядом дитини. Якщо цього

не можна уникнути, дитина повинна добре знати, до кого їй звернутися у разі потреби.

Нав’язування допомоги людям з обмеженими можливостями може образити їх. Тому треба обов’язково спочатку запитати: «Чи можу я вам допомогти?», а якщо людина відмовляється, не варто наполягати.

Один відомий психолог почав свій семінар з психології, піднявши вгору 500-гривневу купюру. У залі було близько 200 чоловік. Психолог запитав, хто хоче отримати гроші. Всі, як один, підняли руки. Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю. Психолог зім’яв купюру і запитав, чи хоче хтось все ще отримати її. І знову всі підняли руки. Тоді він кинув купюру на підлогу і потоптав її черевиком. Купюра стала пом’ята і брудна, а психолог запитав: «Кому з вас вона потрібна в такому вигляді?» І всі знову підняли руки. «Дорогі друзі», — сказав психолог, — «щойно ви отримали цінний наочний урок. Незважаючи на все, що я зробив з цією купюрою, ви всі хотіли її отримати, адже вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра номіналом у 500 гривень. У нашому житті часто трапляються ситуації, які приносять нам розчарування, прикрість, ми немовби та купюра змінюємось під впливом обставин, але

неважливо що трапилося чи трапиться — ви НІКОЛИ не втратите своєї цінності. Нехай кожен з вас пам’ятає: брудний або чистий, пом’ятий чи відпрасований, ТИ ЗАВЖДИ БУДЕШ БЕЗЦІННИМ ДЛЯ ТИХ, ХТО ТЕБЕ ЛЮБИТЬ. Наша цінність визначається не тим, що ми робимо або з ким знайомі, а тим — ЯКІ МИ!»

А ти зможеш розшифрувати своє ім’я?

Усі завдання тренінгу цікаві

Робота в групах. Як допомогти іншим

Ти хороший!

Висновки

•• Кожна людина є особливою, має свої неповторні риси.

•• Наше ставлення до самих себе називають самооцінкою. Завжди стався до себе як до обдарованої, доброї і порядної людини.

•• Ідеальних людей не буває. Але вади, які можна змінити, спонукають людей до самовдосконалення.

•• Для цього треба визначити, що б ви хотіли змінити у собі, та започаткувати проект самовдосконалення.

Тренінг 2. Ми — особливі

Мета. Дати учням змогу розвивати життєві навички толерантності, протидії дискримінації, уміння працювати в команді, поважати особисті якості інших людей.

Люди частіше звертають увагу на відмінності, які існують між ними, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Таке явище називають дискримінацією

Дискримінація — це порушення чи позбавлення людини прав за расовою, національною, статевою, релігійною або іншою ознаками. Дискримінацію часто породжує упереджене ставлення, наприклад, коли вважають, що усі міські жителі ледачі, а всі селяни — недостатньо освічені.

Дискримінація не виникає на порожньому місці. Вона починається з того, що певній групі людей (дівчатам, хлопцям, дорослим, старим, чорним, білим) приписують якісь негативні риси — лінощі, недоумкуватість, хитрість тощо. Таке ставлення називають упередженим. Воно ображає і спричиняє дискримінацію. Щоб цього не сталося, треба навчитися помічати в людях їх особливі риси.

Толерантність — це уміння сприймати людей такими, якими вони є, визнання за кожною людиною права бути іншою, здатність поважати погляди й уподобання, відмінні від твоїх.

Наприклад, у вашому місті або селі живуть люди різних національностей: українці, білоруси, росіяни, болгари, греки, євреї, татари, вірмени. Вони мають різні традиції, відзначають різні свята, сповідують різну віру, ходять чи не ходять до церкви, мають різні політичні погляди і по-різному голосують на виборах. Але ніхто не почувається через це зверхнім або приниженим. Коли таке правило панує в суспільстві, у ньому немає місця для ворожнечі й війн.

Так і в твоєму щоденному житті. Кожен може мати різні смаки й уподобання, інакше висловлюватися, вдягатися, вболівати за іншу футбольну команду, вважати найкращою ту чи іншу естрадну зірку. Та це не перешкоджає вам бути друзями, любити і поважати одне одного.

Тренінг – це щось цікаве та корисне

«Конкурс хвальків»

Робота в групах. Що таке упередженість

Ми любимо дивитися мультфільми

Вивчаємо нові терміни та поняття. Що таке толерантність

Ми – команда!

Вправа «Відкритий мікрофон»

Висновки

•• Дискримінація — це порушення чи позбавлення людини прав за расовою, національною, статевою, релігійною чи іншою ознаками.

•• В основі дискримінації — упереджене ставлення.

•• Толерантність — це визнання за кожною людиною права бути іншою.

•• Щоб жити в мирі, слід шукати те, що зближує, а не роз’єднує людей.

•• Для досягнення спільної мети люди повинні діяти разом, як одна команда.

Тренінг 3. Про почуття і співчуття

Мета. Вчити дітей толерантно (у безоцінній манері) висловлювати свої негативні почуття (невдоволення, образу). Розвивати вміння розуміти почуття інших людей, співчувати і співпереживати.

Для чого потрібні почуття

Щодня у твоєму житті відбувається чимало подій, які не залишають тебе байдужим і викликають різні почуття (емоції). Небезпечні події зазвичай породжують неприємні почуття — страх, гнів, образу, а хороші новини й події — задоволення, вдячність, цікавість.

На перший погляд здається, що неприємні почуття — це щось погане і їх треба долати. Та хіба не почуття страху час від часу попереджає нас про небезпеку, втримує від необачних кроків або змушує швидко діяти? Від того, що такі емоції неприємно переживати, вони не втрачають цінності. Емоції — це неначе пристрій, який повідомляє: «Все гаразд, тобі нічого не загрожує» або: «Обережно! Це небезпечно!».

Як висловити почуття

Стриманість донедавна вважалася чи не головною ознакою вихованості. Непристойно було на людях виявляти свій страх, гнів чи навіть радість. Тепер лікарі з’ясували, що холодні, стримані люди частіше хворіють і мають більше психологічних проблем. Тому вони радять відверто висловлювати свої почуття.

А як бути з вихованістю? Хіба це чемно — кричати на того, хто тебе розсердив? Невже це допоможе владнати суперечку? Звісно, ні. Тому змалку треба вчитися висловлювати емоції так, щоб нікого не ображати.

Передусім слід навчитися висловлювати їх, поки вони ще не набрали сили. Ти можеш запитати, чому? Уяви, що у твій черевик потрапив камінчик. Спершу ти його слабко відчуваєш і, не звертаючи уваги, йдеш далі. Потім він починає муляти сильніше, а з часом біль посилюється, стає нестерпним. Ти скидаєш черевик і витрушуєш камінчик. Але, може, ти терпів занадто довго й тому поранив ногу?

Так і з почуттями. От, наприклад, Юрко. Друзі називають його Юрась-карась чи просто Карась. Він спочатку не дуже ображався, але тепер це йому допекло. Може, й тебе хтось ненавмисно ображає або ти комусь робиш боляче, навіть не здогадуючись про це?

«Я-повідомлення»

Існує важлива різниця між висловлюванням «Я-повідомлень» і «Ти-повідомлень». Починаючи речення зі слів «Ти», «Тебе», «Тобі», ви поводитеся агресивно, звинувачуючи іншу людину. Всі свої почуття краще висловлювати за допомогою «Я-повідомлення». Це речення, яке містить слова «Я», «Мені», «Мене» і повідомляє про твою проблему

і твої почуття.

Наприклад, тебе дратує, коли хтось без дозволу бере твою лінійку. У такому випадку скажи (найкраще у загальній розмові, не акцентуючи на комусь особисто): «Мені не подобається, коли без дозволу беруть мої речі».

Повідомлення про свої почуття в такий спосіб викликає бажання допомогти. А якщо хтось знову так зробить, скажи йому або їй: «Іване (Катю), ти ж знаєш, що я цього не люблю».

Цікаво, якою сьогодні буде тема тренінгу

Які бувають почуття

Складаємо «Я-повідомлення»

Розігруємо життєві ситуації

Руханка «Дроворуб». Ми вміємо працювати

Перегляд мультфільму «Жив був пес» викликає приємні почуття

Робимо серйозні підсумки

Висновки

•• Різні події не залишають нас байдужими і викликають певні почуття (емоції) — приємні чи неприємні.

•• Приємні почуття повідомляють, що нам нічого не загрожує, а неприємні — сигналізують про небезпеку чи порушення наших прав.

•• Потрібно зважати на свої почуття і вчасно повідомляти про них, але так, щоб нікого не ображати. Для цього використовують «Я-повідомлення».

•• Також слід зважати на почуття інших людей. Тому треба розвивати здатність до співчуття.

•• Співчуття — це вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він.

•• Здатність до співчуття наповнює життя людини сенсом, підвищує самооцінку і допомагає покращувати стосунки.

Тренінг 4. Що сприяє порозумінню між людьми

Мета. Дати змогу відпрацювати навички комунікації: слухати і говорити, розуміти і використовувати «мову жестів», розвитку щирої і доброзичливої манери спілкування, уміння долати сором’язливість.

Спілкування

Спілкування — це обмін думками, новинами, враженнями, тобто повідомленнями. Спілкуватися можна за допомогою слів, тобто вербальним способом — усне і письмове спілкування, і без слів — невербально, з використанням міміки, жестів, інтонації тощо.

Міміка — виразні рухи м’язів обличчя людини.

Жести — виразні рухи частин тіла (рук, ніг, голови). Важливим засобом невербального спілкування також є особливості вимови: висота і тембр голосу, його гучність, інтонація, темп мовлення тощо.

Спілкування без слів

Ти вважаєш, що головне у спілкуванні — лише висловлене вголос? У такому разі ти помиляєшся. Має значення не лише те, що ми говоримо, а й те, як ми це робимо. Адже до 70% інформації ми передаємо одне одному невербально.

У спілкуванні все важливе: інтонація і сила голосу, міміка і жести, положення тіла і навіть зовнішній вигляд. Наприклад, головне у виборі одягу — це доречність. Навряд чи адвокат, який прийде в шортах, справить добре враження на суддю. Його просто виставлять із зали суду за неповагу.

Це стосується не лише дорослих. Те, що вдягати до школи піжаму недоречно, знає кожен. Але модне яскраве вбрання тут також недоречне. Твій друг навряд чи зрадіє, якщо ти з’явишся на його день народження у пом’ятій футболці і брудних черевиках. Літня сукня недоречна взимку, а зимові чоботи — влітку.

Щирість і тактовність

Відкритість і щирість сприяють порозумінню. Набагато легше збагнути повідомлення людини, яка говорить те, що думає. У цьому випадку ти не відчуєш незручності. Якщо хтось щиро радіє зустрічі з тобою, це зрозуміло не лише з його слів, а й з радісної усмішки, обіймів, інтонації. А якщо він чи вона тільки прикидається, жести, міміка чи голос неодмінно це видадуть.

Однак щирість також повинна мати межі. Інакше вона перетворюється на нетактовність. Виховані люди поводяться чемно навіть із тими, хто їм не до вподоби. Вони не скажуть першому-ліпшому: «У тебе неприємний голос» або: «Я не хочу з вами розмовляти».

Щоразу, перш ніж щось сказати чи зробити, вони ставлять себе на місце іншого. Коли бачать, що їхня відверта оцінка може когось прикро вразити, то намагаються повідомити її тактовно, стримано, а то й взагалі утриматися від висловлювання своєї думки.

Доброзичливість і гарні манери

Приязна, відкрита манера спілкування є надзвичайно привабливою. З доброзичливими Людьми залюбки спілкуються і встановлюють дружні стосунки. Тому люди виробили Правила ввічливості — етикету, які сприяють порозумінню.

Уміння говорити і слухати

Уміння говорити

Володіння словом — чи не одна з найголовніших навичок спілкування. Проте діти (а іноді й дорослі) не завжди вміють чітко висловити свою думку, правильно поставити запитання. Про таких кажуть, що вони не можуть зв’язати і двох слів. Звісно, це не сприяє порозумінню.

Навичок спілкування словом набувають у школі. Важлива роль у цьому належить урокам мови і літератури. Та їх недостатньо, щоб оволодіти умінням чітко й дохідливо висловлюватись. Треба багато працювати з книжкою, читати й переказувати тексти з історії, природознавства та інших предметів. Намагайся також більше читати художньої літератури. Це збагачує словниковий запас. І не забувай обмінюватися враженнями з батьками і друзями.

Уміння слухати

Уміння слухати не менш важливе, ніж уміння говорити. Той, хто слухає, є активним учасником розмови. Уважного слухача неважко розпізнати.

Положення тіла: злегка нахилене до того, хто говорить.

Міміка: зосереджений вираз обличчя, уважно і зацікавлено дивиться на того, хто говорить.

Жести: кивання головою у разі розуміння тощо.

Слова: «так-так», «цікаво », «а що було далі?», «чим усе скінчилося? » тощо.

Однією з важливих навичок слухання, яка допомагає уникати непорозумінь, є вміння перепитати й уточнити зміст повідомлення.

Як подолати невпевненість

Невпевнені у собі люди багато втрачають. Їм важко знайомитися, знаходити нових друзів. Та що вдієш, коли хтось сором’язливий за своєю вдачею? На щастя, це можна виправити. Найкраще виходить тоді, коли невпевнена у собі людина спробує уявити, що вона впевнена. Як актор. Наприклад, якщо дівчинка боїться купувати щось у магазині, їй треба уявити, що вона грає людину, для якої покупки — звична річ.

Можна спробувати зіграти таку сценку перед дзеркалом, потім разом з мамою чи друзями. Нехай хтось грає роль продавця, а ти — покупця. Кілька репетицій — і ви готові вийти на сцену. От побачиш, усе буде добре! Тільки не зупиняйся. Щоразу ускладнюй

ситуації, і за якийсь час помітиш, що почуваєшся набагато впевненіше.

Будуємо «міст» взаєморозуміння

Вправа «Вгадайте слово»

Робота в групах. Презентація своєї роботи

«На цьому занятті я… »

Висновки

•• Спілкування — це обмін думками, новинами, враженнями, тобто повідомленнями.

•• Спілкуватися можна, використовуючи слова (вербально), та без них (невербально), за допомогою міміки, жестів, інтонації тощо.

•• Міміка — це виразні рухи м’язів обличчя людини. Жести — виразні рухи частин тіла (рук, ніг, голови).

•• Для порозуміння необхідними є: щирість і тактовність; доброзичливість і гарні манери; уміння говорити та слухати, розуміти невербальні сигнали.

•• Зайва сором’язливість перешкоджає спілкуванню, та за необхідності можна набути упевненості в різних ситуаціях.

Тренінг 5. Упевнена поведінка

Мета. Ознайомити учнів з перевагами упевненої поведінки, сприяти розвитку асертивності (неагресивної упевненості), самоповаги і поваги до інших людей.

Стилі поведінки

У ситуаціях, коли треба не дати себе скривдити, відмовитися від чогось, звернутися по допомогу або висловити власну думку, люди поводяться по-різному. Одні намагаються будь-що уникати конфліктів і при цьому нехтують своїми інтересами. Таку поведінку називають пасивною. Вона, можливо, зручна для когось, та невигідна для самої людини. Інші, навпаки, домагаються свого у будь-який спосіб, вдаючись до тиску, погроз, лайки або фізичної сили. Це — агресивна поведінка, яка не викликає симпатії і призводить до того, що з цією людиною ніхто не хоче спілкуватися.

Тому більшість людей прагнуть до рівноправних стосунків, намагаються відстоювати свої права, не порушуючи прав інших. Таку поведінку називають упевненою, гідною, рівноправною або асертивною.

Пасивна поведінка

Якщо людина нехтує власними інтересами, за будь-яку ціну намагається уникати конфліктів, вона демонструє пасивну поведінку.

Пасивність характерна передусім для тих, у кого занижена самооцінка, хто не поважає себе і вважає гіршим за інших. Пасивні люди дозволяють використовувати їх і тому нерідко стають об’єктами уїдливих жартів і знущань.

Такі люди не вміють захистити себе, не здатні самостійно приймати рішення й переважно «пливуть за течією». Вони зазвичай не можуть нікому відмовити, навіть якщо пропозиція невигідна для них, а то й небезпечна. Легко піддаючись впливу реклами, вуличних компаній, швидше призвичаюються до цигарок, алкоголю, наркотиків, стають жертвами шахраїв.

Агресивна поведінка

Іншим є «портрет » агресивної людини. Вона прагне лідерства і командує навіть там, де це недоречно, або у справах, в яких нічого не тямить. Завжди намагається відстояти лише власну точку зору; навіть усвідомлюючи її хибність, нізащо цього не визнає.

Про таких іноді кажуть, що вони живуть за законами джунглів: «Правий той, хто сильніший». У своїх словах і діях ці люди не зважають на інтереси і почуття інших. У спілкуванні нехтують ввічливістю й тактовністю, вдаються до тиску, шантажу, погроз, лайки, навіть фізичної сили. Найчастіше агресивну поведінку демонструють ті, хто вважає себе найкращим, зневажливо ставиться до оточення.

Іноді до агресії вдаються пасивні люди, яким увірвався терпець, але вони не вміють гідно захистити свою позицію.

Асертивна поведінка

На відміну від пасивної чи агресивної, упевнена поведінка є запорукою рівноправних стосунків, у яких ніхто не почуватиметься ображеним чи приниженим.

Це ввічливе і приязне спілкування, уміння передбачати наслідки своїх слів і вчинків, тактовність і гарні манери. Водночас це вміння домовлятися з урахуванням інтересів усіх сторін, здатність обґрунтувати й відстояти власний погляд на щось із повагою до опонента.

Це також здатність ввічливо відмовитися від того, що тобі не підходить, і рішуче — від того, що може бути небезпечним.

Таку поведінку ще називають гідною, рівноправною, відповідальною чи асертивною (англ. assertive — самостверджувальний). Та вона можлива за умови, що людина не тримає «каменя за пазухою», тобто не прикидається доброзичливою для того, щоб когось обхитрувати, нав’язати свою точку зору. Адже в такому разі це не гідна поведінка, а шахрайство чи маніпуляції.

Початок тренінгу

Вправа «Жартівливі рецепти». Різні емоційні стани

Руханка-пантоміма «Пасивний, агресивний, асертивний»

Робота в групах. Моделі поведінки у спілкуванні

Майже як у коміксах

Робимо висновки

Висновки

•• Під час спілкування люди можуть виявляти пасивність, агресивність чи впевненість (асертивність).

•• Пасивні люди намагаються будь-що уникати конфліктів і при цьому нехтують власними інтересами.

•• Агресивні люди домагаються свого у будь-який спосіб, вдаючись до тиску, погроз, лайки або фізичної сили. Така поведінка не викликає симпатії і призводить до того, що з цією людиною ніхто не хоче спілкуватися.

•• Найкраще надавати перевагу рівноправним стосункам, намагатися відстоювати свої права, не порушуючи прав інших. Таку поведінку називають упевненою, гідною, рівноправною або асертивною.

Тренінг 6. Спілкування з дорослими

Мета. Сприяти розвитку комунікативних навичок, виховувати повагу до старших, мотивувати учнів звертатися до дорослих у разі виникнення проблем.

Спілкування з учителями

Інколи дітям здається, що у них забагато обов’язків: щодня ходити до школи, вчити уроки, відповідати біля дошки, писати контрольні.

Дехто думає, що вчителі поводяться жорстко, задаючи багато домашніх завдань,змушуючи наздоганяти пропущене. Та, може, у таких випадках комусь просто бракує інформації про вчителів, їхню працю і відповідальність?

Завантаженість учителів не означає, що ти не можеш звертатися до них у разі потреби. Навпаки, їм буде приємно, що ти стараєшся і цікавишся їх предметом.

Дорослі, яким ти довіряєш

Уяви себе центром сонячної системи. Ти — сонечко, а навколо тебе обертаються планети. Це твої мама і тато, брати і сестри, дідусі й бабусі, інші родичі. А ще — твої учителі і люди з якими щодня зустрічаєшся: сусіди, знайомі. Стосунки, які в тебе склалися з ними, можуть бути досить тісними чи, навпаки, прохолодними.

Завжди важливо знати, від кого можна отримати пораду чи допомогу в різних життєвих ситуаціях.

Звісно, дитина найперше звернеться до своїх батьків — тата або мами. Та що робити, коли їх немає поруч?

У такому разі звернися до іншого дорослого, якому довіряєш: старшого брата, сестри, тітки, дядька, бабусі чи дідуся. Може, в тебе склалися довірливі стосунки з учителем, шкільним психологом або тренером, а може — з батьками твого друга чи священиком.

На тренінг ми приходимо у доброму гуморі

Мозковий штурм «Дорослі, яким ти довіряєш»

Руханка «Струмочок»

Рольова гра «Спілкування з дорослими»

Перегляд відео

Підсумкові завдання

Висновки

•• У вашому житті є багато дорослих, які можуть допомогти в разі потреби. Не соромтесь звертатися до класного керівника, завуча, директора школи.

•• Ввічливість і тактовність допоможуть вам у спілкуванні з дорослими.

•• У спілкуванні з незнайомими людьми треба бути обережним і пам’ятати, що дорослі не повинні звертатися по допомогу до чужих дітей.

•• Але власної ініціативи ви можете допомогти, наприклад, притримати двері для жінки з дитячим візочком, допомогти перейти дорогу людині похилого віку тощо.

Тренінг 7. Спілкування з однолітками

Мета. Розвивати навички спілкування з однолітками, сприяти формуванню дружніх стосунків між дівчатками і хлопчиками, протидіяти насиллю (булінгу) в учнівському середовищі.

Друзі — це дуже важливі люди у вашому житті, з якими ви маєте спільні інтереси і захоплення. Уміння обирати хороших, надійних друзів дуже важливе.

А чи знаєте ви, яким має бути справжній друг? Друзі повинні підтримувати одне одного, та якщо хтось збирається зробити щось небезпечне, обов’язок друзів — спинити його.

У вашому віці хлопчики здебільшого прагнуть спілкуватися з хлопчиками, а дівчатка — з дівчатками. Вважають, що з дітьми протилежної статі їм буде нецікаво. І через це іноді багато втрачають. Так, один ваш ровесник ціле літо нудився на самоті лише тому, що принципово не грався з дівчатками. А одна з дівчаток відмовилася від цікавої подорожі через те, що там були лише хлопці. Однак хлопчикам і дівчаткам можна знайти

спільні інтереси, щоб разом цікаво проводити дозвілля. Не існує суто хлоп’ячих чи

суто дівчачих розваг. Хлопчики і дівчатка можуть гратися разом.

На жаль, діти не завжди вміють мирно розв’язувати свої проблеми. Тому в школі трапляються сварки, бійки, знущання над слабшими. Усе це — прояви агресії і насилля, які ще називаються булінгом.

Найпоширенішими проявами агресії у вашому середовищі є бійки, штовхання, а також прізвиська, обзивання, кривляння. Як і те, коли не приймають у гру чи виганяють з неї, псують чиїсь речі. Усе це — булінг. А вимагання грошей, чужої власності є найнебезпечнішими випадками, за які винуватці та їхні батьки відповідають за законом.

Як подолати булінг

Крок 1. «Це не твоя провина! Ти хороший» — написати список своїх досягнень і вивчити його на пам’ять)

Крок 2. «Створи свою армію» — оточи себе людьми, які дбають про тебе.

Крок 3. «Ігноруй задираку» — не піддавайся на провокації, не ходи сам, відчувши небезпеку, — тікай.

Крок 4. «Знайди допомогу» — звернися до батьків, класного керівника, психолога, завуча або директора.