Ти вже знаєш, що всі наші почуття є важливими. Та це не означає, що нам однаково, які з них ми переживаємо. Кожному хочеться якнайдовше перебувати у хорошому настрої. Почуватися задоволеним і щасливим краще, ніж пригніченим і нещасним.

Душевного комфорту можна досягти лише в гармонії емоційної, інтелектуальної і духовної сфер. Такий стан називають психологічною рівновагою або психологічним благополуччям.

Найпершою і найголовнішою передумовою психологічної рівноваги є позитивне ставлення до себе. Твоє ставлення до себе називають самооцінкою.

Самооцінка формується під впливом досвіду (успіхів і невдач) і залежить від того, як тебе оцінюють інші люди. Розрізняють самооцінку завищену, занижену і адекватну. Здоровою вважають адекватну позитивну самооцінку, коли людина реально оцінює себе і при цьому вважає себе унікальною, неповторною, вартою любові, поваги і всього найкращого в житті.

На відміну від завищеної самооцінки, яка нечасто буває у підлітків, занижена, навпаки, не рідкість. Її формують чинники, якими у дорослому житті не дуже переймаються. Передусім це проблеми із зовнішністю та болісне сприйняття критики з боку дорослих і однолітків.

Підлітки із заниженою самооцінкою:

•• легко піддаються впливу однолітків;

•• надто переживають з приводу того, що про них подумають;

•• поводяться зухвало, щоб приховати невпевненість;

•• руйнують себе, набуваючи шкідливих звичок;

•• заздрять і не вміють радіти успіхам друзів.

Поради для підвищення самооцінки

Не можеш чогось змінити у своєму тілі — подумай, як виграшно «обіграти» це одягом, зачіскою, косметикою. Нині кожен може вдягатись у те, що йому личить, створювати власний образ, підкреслювати свою індивідуальність.

Відома російська співачка Крістіна Орбакайте в підлітковому віці зіграла у фільмі «Опудало» дівчинку, яка ненавидить себе за свою зовнішність. Доросла Крістіна започаткувала особливий стиль, який наслідують тисячі дівчат. Навіть модельєри нерідко гримують манекенниць «під Орбакайте».

Усвідомивши свою індивідуальність, ти зробиш перший крок до підвищення самооцінки. А далі? Все дуже просто. Високу самооцінку, повагу (навіть до самого себе) треба заслужити.

Випробуй себе у спорті, мистецтві, музиці. Розвивай свої здібності. Намагайся досягти успіху в тому, що робиш, і сприймай успіх як належну винагороду за свою працю. Людина, яка не любить себе, схильна применшувати свої досягнення, вважати їх випадковими.

Деякі наші слова і вчинки підвищують самоповагу, а деякі — навпаки, знижують її. Наприклад, виконуючи те, що пообіцяв самому собі, ти відчуваєш, що володієш ситуацією. Це підвищує самоповагу. А порушивши своє слово — відчуваєш розчарування, і самоповага знижується.

Критика з боку інших людей — ще одна поширена причина заниженої самооцінки у підлітків. Однак критика буває різною: справедливою і несправедливою, висловленою у тактовній чи у принизливій формі.

Несправедлива критика, зневажливі репліки з приводу особистих якостей, результатів праці чи інших важливих для тебе речей здатні суттєво вплинути на самооцінку. Та чи варто так гостро реагувати на них? Адже найбільше критикують ті, хто сам відчуває свою недосконалість і намагається самоствердитися, принижуючи інших.

Віслюк

Східна притча

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

— Поглянь на цього бідолашного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:

— Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.

— Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.

Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатися з них:

— Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:

— Хоч би що ми робили, хлопче, неодмінно знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.

Які ж у мене найкращі риси?

Відео «Як ви себе визначаєте» з лекцією Ліззі Веласкес змушує замислитися

Інсценування та обговорення притчі «Віслюк»

Вправа «Відкритий мікрофон»

Висновки

•• Здорова самооцінка — основа психологічного благополуччя.

•• Для розбудови здорової самооцінки треба усвідомити свою унікальність, розвивати здібності, не брати близько до серця критику сторонніх людей і пам’ятати, що маленькі добрі справи — ключ до підвищення самоповаги.

Тренінг 2. Синергія стосунків

Мета. Ознайомити з поняттям синергії, сприяти розвитку навичок розбудови стосунків.

Синергія

Синергія (від англ. syn — спільна та energy — енергія). Синергія означає, що ціле є значно більшим, ніж сума його складових. Приклади синергії знаходимо у природі, техніці, музиці, спорті тощо.

У природі

Прикладом синергії у природі є поведінка гусей у зграї. V-подібна будова гусячої зграї дає змогу птахам летіти на 70% швидше, ніж тоді, коли вони летять поодинці.

У техніці

Конструктори знають, що одна опора розміром 5´10 см витримує вагу до 275 кг. Яку вагу можуть витримати дві опори? Якщо вважаєш, що вдвічі більшу, тобто 550 кг, то помиляєшся. Вони витримують вагу до 825 кг, а якщо їх збити докупи — більш як 2000 кг.

У музиці

Приклад синергії в музиці — оркестр, ансамбль або хор. Їх звучання — це набагато більше, ніж окремі партії у виконанні музичних інструментів чи голосів.

У спорті

Приклад синергії у спорті — футбольна команда. Її рівень — це більше, ніж майстерність воротаря, нападників або захисників. Успіх команди передусім залежить від того, як гравці взаємодіють на полі, які комбінації вміють розігрувати.

Вправа «Шукаємо друзів!»

Ми – «пінгвіни на крижині»

Робота в групах. У кого є які ідеї?

Висновки

•• Якщо ми керуємося принципом синергії у стосунках, наші можливості зростають, ми досягаємо кращих результатів у навчанні, спорті, будь-якій праці. Поліпшується якість стосунків: ми отримуємо більше задоволення від спілкування, ефективніше розв’язуємо конфлікти.

•• Для цього треба навчитися: цінувати і використовувати відмінності, що існують між людьми; спілкуватися, взаємодіяти і будувати стосунки на основі партнерства — використовувати сильні якості і компенсувати недоліки одне одного.

Тренінг 3. Стрес і психологічна рівновага

Мета. Вчити дітей визначати джерела стресу у своєму житті, використовувати техніки самоконтролю.

Стрес: визначення понять

Навчання, заняття спортом, участь в олімпіадах, конкурсах, спілкування з друзями, знайомими і незнайомими людьми, подорожі – складові цікавого, насиченого життя. Та іноді вони порушують психологічну рівновагу. Перехвилювався перед виступом, посварився з батьками чи другом, загубився під час екскурсії у незнайомому місці, потрапив у зону стихійного лиха… Ці на перший погляд різні події можуть спричинити стрес.

Стрес — це стан психічного і фізичного напруження, що виникає як реакція організму на зміну внутрішнього чи зовнішнього середовища.

Стрес зазвичай сприймають як негативне явище. Однак як помірне емоційне і фізичне напруження він необхідний людині. Помірний стрес допомагає й тоді, коли організм потребує чіткої і злагодженої роботи. Наприклад, спортсмену перед змаганням чи актору перед виступом. Такий стрес називають позитивним (еустресом).

Сильний стрес перешкоджає адекватно діяти, людина перебуває у стані дистресу — перенапруження або виснаження організму. Буває, спортсмен переживаючи сильний стрес, не може показати хороший результат. У цьому випадку кажуть, що він «перегорів» до старту. Такий стрес називається гострим.

Трапляється, що людина переживає помірний стрес, але впродовж тривалого часу. Наприклад, якщо після народження дитини матері ніхто не допомагає, вона має забагато клопотів і замало часу для відпочинку. Стрес поступово накопичується і може спричинити проблеми зі здоров’ям. Такий стрес називають хронічним.

Іноді в сильній стресовій ситуації людина не може адекватно, тобто правильно, розсудливо реагувати на стрес. Таке може трапитись у надзвичайній ситуації чи у щоденному житті: напередодні важливої події або коли виникають несподівані проблеми. Тому, потрапивши в критичну ситуацію, передусім треба заспокоїтись, опанувати бурхливі емоції. Пам’ятаєте пораду: якщо вас щось прикро вразило, полічіть до десяти, перш ніж щось сказати чи зробити? Цей прийом нерідко дає змогу зберегти спокій, утриматися від непродуманих слів і вчинків. Є й інші подібні методи і прийоми.

Стартові завдання тренінгу

Вправа «Голосуй ногами»

Перегляд відео «Що таке стрес?»

Робота в групах «Швидка допомога при стресах»

Я сьогодні навчився…

Висновки

•• У перекладі з англійської, «стрес» означає «напруження».

•• Помірний стрес підвищує працездатність і робить життя цікавим та повноцінним.

•• Надто сильний або тривалий стрес призводить до виснаження резервів організму і порушення здоров’я.

Тренінг 4. Керування стресами

Мета. Ознайомити з впливом стресу на здоров’я та фізичними, емоційними й духовними способами керування стресом.

Реакція організму на стрес

Немає значення, що спричинило стрес — справжня загроза чи словесна образа, реальні події чи уявні, — організм завжди реагує однаково. У різних стресових подіях ця реакція різниться лише силою емоцій — від легкої тривоги до паніки, а також рівнем фізичного напруження — від практично невідчутного до «вистрибування» серця з грудей і «задубіння» м’язів.

На фізіологічному рівні організм миттєво реагує на потенційну небезпеку. Це виявляється в інстинктивному бажанні усунути причину стресу або ж, навпаки, уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як: «БОРОТИСЯ чи ТІКАТИ». Вона є продуктом мільйонів років еволюції, впродовж яких життя людей залежало від їхньої реакції на небезпеку (наприклад, появу хижого звіра). Щоб вижити серед дикої природи, організм людини повинен був миттєво підготуватися до дії — тікати чи вступати в поєдинок.

У скрутну хвилину організм мобілізує свої резерви: ми починаємо частіше дихати, прискорюється серцебиття, вивільняється енергія, напружуються м’язи.

Це дуже важливо в екстремальних ситуаціях, коли людина мусить надзвичайних зусиль, діяти негайно, щоб урятуватися. Проте так само організм реагує і на стрес, спричинений іншими, не такими критичними обставинами: на неочікувану контрольну чи сварку з другом.

На психологічному рівні стрес породжує у людини неприємні почуття — тривогу, страх, гнів. Ознаками стресового стану є також збудженість, відчуття браку часу, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні буденних справ.

Хронічний стрес і здоров’я

З усіх видів стресу найнебезпечнішим є накопичений (хронічний) стрес. Якщо людина переживає стрес за стресом, може виникнути стан, про який кажуть: «Я перевтомився, мене вибито з колії, моє життя занадто стресове». Це свідчить про стресове перевантаження.

У стані хронічного стресу з’являються і деякі специфічні симптоми, що свідчать про виснаження. У такому стані зростає ризик загострення хронічних захворювань, знижується імунітет, може статися серцевий напад. Загалом людина перестає насолоджуватися життям, втрачає за ним контроль. «Усі ці дивні зміни. Що зі мною коїться? Чому це сталося саме зі мною?» — такі чи подібні думки породжують у неї тривогу і занепокоєння.

Існують професії, пов’язані з високим рівнем стресу (лікар, учитель, рятувальник). Інтенсивний робочий графік і постійна робота з людьми підвищують ризик так званого емоційного вигорання.

Ознаки емоційного вигорання

Ознаки стресового перевантаження

Фізичні способи контролю за стресом

На щастя, існує багато ефективних і цілком безпечних способів керування стресами, які допомагають долати сильні стреси і запобігати виникненню хронічних стресів. Керувати — означає впливати, контролювати, змінювати в бажаному напрямі.

Уміння долати труднощі, які зазвичай виводять з рівноваги, дарує людині незрівнянне задоволення, підвищує самоповагу, додає енергії, збагачує життєвий досвід. Існують фізичні, емоційні і духовні способи керування стресом.

Фізичні способи керування стресом – це передусім фізичні вправи, збалансоване харчування, повноцінний відпочинок і планування часу.

Емоційні способи керування стресом

Перстень царя Соломона

Цар Соломон, правитель Ізраїлю, уславився своєю мудрістю. Одного разу він попросив радників зробити йому перстень з написом, який міг би повертати сильні емоції у протилежний бік — втішати в горі й «опускати на землю» в часи тріумфу.

Радники довго роздумували над завданням Соломона і зрештою принесли йому перстень, на якому був напис: «І це все мине...»

Стартові завдання

«Ми йдемо полювати на лева!»

Робота в групах. Способи керування стресом

Інсценування «Що допомагає мені заспокоїтися»

Ми добре попрацювали

Висновки

•• Під час стресу організм мобілізує всі резерви, що виявляється на фізіологічному і психологічному рівнях. Ця реакція має назву «Боротися чи тікати».

•• Занадто сильний або тривалий стрес є небезпечними для здоров’я.

•• Існують фізичні, емоційні і духовні способи керування стресом, які допомагають долати сильні стреси і запобігати виникненню хронічних.

Тренінг 5. Стрес в екстремальних ситуаціях

Мета. Ознайомити учнів з особливостями стресу у надзвичайних ситуаціях. Розвивати навички позитивного мислення.

Страх

Найперше почуття, що повідомляє про небезпеку, «вмикає » реакцію «боротися чи тікати». Він посилюється, якщо людина самотня і не знає, як упоратися з небезпекою. Головне завдання у такому випадку — уникнути ефекту само підтримки стресу, перебороти страх, не дати йому змоги паралізувати волю, перерости в паніку.

Холод і спека, спрага і голод

Стресори, що порушують нормальну роботу організму. Першочергове завдання — захист від кліматичних стресорів і забезпечення водою та харчами. У спекотну пору передусім слід потурбуватися про воду, в холодну — про їжу.

Біль

Захисна реакція організму на травму чи захворювання. Його не можна ігнорувати, слід якнайшвидше надати потерпілому медичну допомогу. Однак в екстремальній ситуації іноді доводиться зусиллям волі перемагати навіть дуже сильний біль, щоб виконати необхідні дії і вижити.

Перевтома

Наслідок надмірних чи тривалих зусиль. Вона знесилює людину, послаблює її волю, увагу та інші важливі реакції. Щоб уникнути перевтоми, треба раціонально витрачати сили, чергувати фізичні навантаження з повноцінним відпочинком.

Самотність

Ускладнює виживання в екстремальній ситуації. Одному важко облаштувати нічліг, підтримувати вогонь, забезпечити надійну страховку під час, наприклад, переходів у скелях чи руїнах, через прірви, болота. Але найбільше самотність впливає на психологічний стан потерпілих, породжуючи депресію, відчай, зневіру. Треба боротися за своє життя, вірити у те, що вдасться врятуватись.

Зневіра

Найлютіший ворог, який позбавляє сил, волі, надії на порятунок. Відомі випадки, коли

Люди вмирали без видимих причин ще до того, як у них закінчувалися запаси їжі і води. І навпаки, багато хто рятувався лише завдяки вірі у порятунок, всупереч несприятливим обставинам. Тому в екстремальній ситуації не можна жаліти себе і «розкисати».

Притча про Чуму.

Зустрівся якось перехожий з Чумою. «Куди йдеш, Чумо?» — спитав він. «Іду в Багдад, — відповіла Чума. — Хочу заморити п’ять тисяч душ».

За деякий час зустрілися вони знову. «Ти збрехала мені. Казала, що замориш п’ять тисяч душ, а загинуло п’ятдесят тисяч», — дорікнув Чумі чоловік.

«Ні, ти помиляєшся. Я згубила лише п’ять тисяч, а інші померли від страху».

Всього лише відображення

Східна притча

Король збудував величезний палац. В одній залі усі стіни було оздоблено дзеркалами.

Одного вечора, ще до того, як у палаці оселилися люди, туди пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола, збагнув, що вони оточили його з усіх боків.

Щоб налякати їх, він вишкірив зуби. Однак собаки не злякались, а теж вишкірилися. Тоді він загарчав, і вони тут же загарчали у відповідь. Пес почав сердито гавкати. Але собаки не відставали і гавкали не менш сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги.

Вранці у дзеркальній залі знайшли нещасного мертвого пса. Він був там один. Ніхто з ним не бився, ніхто йому не загрожував. Він злякався свого відображення і загинув у боротьбі з самим собою.

Позитивне мислення

Тобі під силу розірвати ланцюг само підтримки стресу, змінивши негативні думки на позитивні. Позитивне (оптимістичне) мислення послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.

Формула позитивного мислення

Формула позитивного мислення звучить приблизно так: «Було б добре, якби ми завжди отримували те, що хочемо. Ми робимо для цього все можливе. Та якщо, попри наші зусилля,бажання не здійснюються, ми почуваємося трохи розчарованими,але не впадаємо у відчай, не панікуємо, не зневажаємо себе чи інших людей».

Стартові завдання

Руханка «Сопілочка»

Робимо висновки

Висновки

•• В екстремальних ситуаціях на людину діють багато стресорів: страх, холод, спека, голод, спрага, біль, перевтома, самотність, зневіра

•• Психологічними передумовами виживання в цих ситуаціях є готовність до дії, сила волі й колективізм.

•• Песимістичні думки посилюють стрес, і тому важливо навчитися змінювати їх на позитивні.

•• Позитивне (оптимістичне) мислення послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.

•• Формула позитивного мислення дає змогу налаштуватися на успіх, докласти зусиль для його досягнення, а в разі невдачі — не впадати у відчай, паніку, зневіру.

Тренінг 6. Конструктивне розв’язання конфліктів

Мета. Вчити учнів конструктивно розв’язувати конфлікти.

Стадії розвитку конфліктів

У розвитку конфліктів виділяють п’ять стадій: виникнення конфліктної ситуації; усвідомлення конфлікту; початок відкритого протистояння; ескалація конфлікту; завершення конфлікту.

1. Виникнення конфліктної ситуації відбувається при зіткненні двох або більше людей, інтереси чи переконання яких істотно відмінні.

2. Усвідомлення конфлікту настає тоді, коли хоча б один із його учасників починає відчувати дискомфорт у спілкуванні з іншими, критично і недоброзичливо думає про них або уникає контактів з ними.

3. Початок відкритого протистояння — момент,коли один з учасників наважується на заяву або погрозу Інший у відповідь також починає діяти: захищатися чи нападати.

4. Ескалація конфлікту. На цьому етапі сторони відкрито заявляють про свої позиції та висувають вимоги. Вони можуть і не усвідомлювати власних інтересів, не розуміти глибинної суті конфлікту. Сторони часто вдаються до конфліктогенів — слів або дій, що розпалюють конфлікт.

5. Завершення конфлікту можливе у разі його розв’язання (досягнення компромісу), згасання конфлікту через втрату зацікавленості учасників до предмета протистояння або відсторонення одного з опонентів.

Конфліктогени:

• образи

• зневажливе ставлення

• висміювання

• вихваляння

• категоричні судження

• повчання

• нечесність, нещирість

• порушення правил етикету (не вітатися, ігнорувати чиюсь присутність, перебивати)

• деякі узагальнення: «ти ніколи», «ти завжди», «я нізащо», «це безнадійно»

Способи розв’язання конфліктів

Існують різні способи розв’язання конфліктів. У більшості ситуацій найкраще розв’язувати конфлікти шляхом переговорів. Однак іноді доцільніше відсторонитися від конфлікту або піти на поступки чи рішуче відстоювати свою позицію.

Коли варто відсторонитися від конфлікту:

•• коли всім треба заспокоїтися;

•• коли треба продумати аргументи;

•• коли немає шансів уладнати суперечку.

Коли варто поступитися:

•• коли розумієш, що неправий;

•• коли предмет суперечки набагато важливіший для інших, ніж для тебе;

•• коли розумієш, що втратиш від цього конфлікту більше, ніж здобудеш;

•• коли небезпечне будь-яке загострення стосунків.

Коли варто рішуче боротися:

•• якщо розв’язання конфлікту в інший спосіб може зашкодити тобі чи близьким або опонент може здобути несправедливі переваги;

•• коли даєш відсіч зловмисникам.

«Шість кроків до розв’язання конфліктів»:

Крок 1. Опануй себе

• Глибоко вдихни.

• Полічи до десяти (або далі).

• Скажи собі, що володієш ситуацією.

Крок 2. Заспокой опонента

• Скажи, що не хочеш сваритися.

• Запропонуй обговорити ситуацію.

Крок 3. Застосуй навички активного слухання

• Дивись в очі опоненту.

• Підтримуй розмову, кажи: «Так», «Я розумію».

• Не перебивай його.

• Дочекайся, коли він закінчить, і запитай: «Це правда?»

Крок 4. Поводься асертивно (гідно, упевнено)

• Користуйся «Я-повідомленнями», розкажи, що ти думаєш і відчуваєш.

• Стій прямо, говори спокійно.

• Уникай конфліктогенів.

• Не відповідай конфліктогеном на конфліктоген.

Крок 5. Висловлюй повагу

• Поважай гідність опонента, не критикуй його особисті якості (обговорюй проблему, а не людину).

• Погоджуйся, з чим можеш.

• Якщо відчуваєш провину, попроси вибачення.

Крок 6. Розв’язуйте проблему

• Запропонуй змінити позицію «Я — проти тебе» на позицію «Ми разом — проти проблеми».

• Запропонуй свій варіант рішення.

• Запитай опонента, які він має пропозиції.

• Розгляньте інші можливі варіанти та їхні наслідки.

• Оберіть те, що вам підходить.

• Домовтеся виконувати це рішення певний час, а потім повернутися до розмови і з’ясувати, чи ви ним задоволені.

Стартові завдання. Формула позитивного мислення

Робота в групах. Вирішуємо конфлікт конструктивно

Що нам найбільше запам’яталося з циклу тренінгів «Вчимося жити разом»

Висновки

•• Конфлікти — невід’ємна складова людських стосунків. Вони виникають через те, що кожна людина є неповторною особистістю.

•• У розвитку конфлікту виділяють п’ять стадій: виникнення конфліктної ситуації; усвідомлення конфлікту; початок відкритого протистояння; ескалація конфлікту; завершення конфлікту. Найкраще розв’язувати конфлікти на стадії їх усвідомлення.

•• Уміння конструктивно розв’язувати конфлікти — ознака зрілої особистості.

Барвінківський ліцей № 2

7 клас