Барвінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

   





Барвінкове 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Besucherzahler
счетчик посещений

До річниці Чорнобильської трагедії

 

 

 

Вечір-реквієм   "Пам'ятні дзвони Чорнобиля"

 

Мета виховного заходу: познайомити учнів з однією із трагічних сторінок України; вшанувати пам'ять трагічно загиблих під час ліквідації наслідків аварії, жертв чорнобильської катастрофи; розкрити наслідки трагедії, щоб запобігти подібному лиху; допомогти учням визначити для себе моральні і ціннісні пріоритети.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, ПК.

Оформлення актової зали:

-      на сцені напис «Пам’ятні дзвони Чорнобиля»; тематичний плакат, чорні й білі голуби, квіти; 

-         мольберт.

-         бутоньєрки гостям-чорнобильцям

 

1 Відео 1 частина  - Початок  На фоні

 

Голос за кулісами: Є чорне золото, є чорний хліб.
Є чорний лебідь і лебідка чорна.
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.

1 Відео  1 частина  продовжується

 

Ведучий 1. Минають роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилює людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.

 

Ведуча 2. Шановні присутні! Сьогоднішній вечір-реквієм ми присвячуємо 32-й річниці трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. Цей день об’єднав нас, учнівську молодь і дорослих, одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

 

Ведучий 1.  32 роки тому, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

 

Ведуча 3. Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»?

Чи може викинем його

З календарів своїх, допоки

Нас темний грітиме вогонь

Ще невідкритих ізотопів?

 

Ведучий 4. Душевні, добрі, сильні, вперті –

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь – ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів…

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ…

 

♫ 2 а – Пісня Н.Май «Чорнобильська біда » у виконанні учениці 10 класу  +

2 Відео / тематичне відеосупроводження.

 

Ведучий 1. Шановні присутні! Ми зібралися в цей день у стінах нашої школи з тією метою, щоб іще раз згадати про трагічну подію, яка чорною датою увійшла до літопису людської цивілізації, вшанувати пам’ять загиблих, віддати шану тим,  хто мужньо став у двобій з вогнем, брав участь у  ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи.

 

Сьогодні на нашому заході присутні почесні гості, ліквідатори-чорнобильці::

         Кучерявий Володимир Григорович

     та Макогон Валерій  Федорович

 

Ведуча 2.  Невблаганно спливає час. Але не старіє пам'ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 32 роки тому.

 

Ведуча 3. Для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України - ніколи не перестануть стукати у наші серця.

 

Ведучий 4. Чорнобильська атомна електростанція принесла найбільшу екологічну катастрофу, найбільше планетарне потрясіння. Ця трагічна подія назавжди увійшла в історію людства як «аварія століття».

 

Презентація  «ЧАЕС»  + слова ведучих

 

Ведучий 1. Чорнобильська АЕС – зупинена атомна електростанція, будівництво якої почалось 1972 року. Розташована на відстані 2 км від міста Прип'ять Київської області.

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилині світ здригнувся від катастрофи на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

 

Ведуча 2. Сьогодні відомо, що жодна катастрофа ХХ сторіччя не мала таких важких наслідків, як чорнобильська. За міжнародною шкалою оцінок подій ця  аварія кваліфікується як аварія сьомого, найвищого рівня. Сумарний випад радіоактивних речовин після вибуху на ЧАЕС становив 50 мільйонів кюрі, що рівноцінно вибуху понад п’ятисот атомних бомб, подібних до тих, які скинуто на Хіросіму в 1945 році.

 

Ведуча 3.  Практично за тиждень після вибуху, підвищення радіоактивного рівня зафіксували в Польщі, Румунії, Німеччині, Австрії. На початку травня радіаційна хмара дійшла до  Ізраїлю, Канади, Сполучених Штатів. Чорнобильська катастрофа спричинила різке погіршення екологічної ситуації на значній території України, Білорусії, Росії.

 

Ведучий 4. 74 райони дванадцяти областей України забруднені довго живучими радіонуклідами.  Від наслідків  аварії на ЧАЕС в Україні постраждало майже 4 мільйони людей, серед них півтора мільйона дітей.

 

Ведучий 1.  З перших хвилин катастрофи розпочалися спроби приборкати ядерну стихію. Ліквідація наслідків аварії здійснювалася спільною працею вчених, лікарів, інженерів, будівельників, гідротехніків і військових.

 

Ведуча 2. Справжня доброта, порядність, небайдужість до людського горя й вірність обов’язку були на першому плані.

 

Ведуча 3. Серед тих, хто загинув майже відразу, зупиняючи  ядерну реакцію смерті, - шестеро пожежників. Молоді… їм ще тільки починати жити, кохати, народжувати дітей, приносити радість у свої оселі… У кожного були свої плани, надії, бажання.

 

Ведучий 4. Усе це було б попереду, та хто міг передбачити?! Та суботня квітнева ніч стала для них фатальною. Вони не озирались, не відступали, на ховались за спини інших.

♫ 3 Чайковский -grustnaya-muzyka – Фон.

На фоні музики на сцену виходить Дівчина із свічкою, одягнена у білу сукню:

 

Дівчина у білому вбранні. Хто має владу над вогнем?

Кому підвласна ця стихія?

Що робить ніч яскравим днем?

Що може зупинити мрію?

Той має силу у руках —

Над полум'ям велику силу,

Хто подолав у серці страх,

Щоб зберегти надію милу.

Коли полинова зоря

Зорю весни палила ранню,

Коли долинули здаля

Жахливий біль, німе страждання,—

Вогонь покликав їх до бою

І ті, хто дужу волю мав,

Покрили силу злу собою,

Бо більшу силу Бог їм дав.

Хто має владу над вогнем?

Кому скоряється стихія?

Тим, хто на чатах кожен день.

Тим, хто вогонь здолать зуміє.

 

Ведучий 1.         Відважними і героями не народжуються. Ними стають. Вічна пам'ять і слава, низький уклін усім покійним нині від урятованого народу, від усього людства. Хвилиною мовчання вшануємо тих, хто ліквідував наслідки аварії й у розквіті сил пішов із життя.

(Хвилина мовчання)

♫ 4 а – Метроном.

4 б  Відео / тематичне відеосупроводження

 

♫  5 ТАНЕЦЬ «Чорнобильська зона»  (у виконанні дівчат 10 і 8 класів).

 

Ведуча 3. Разом із Чорнобильським ураганом у життя мирних жителів   увірвався  термін військового часу.

 

Ведучий  4.  Евакуація… Це слово жило  тільки в пам’яті людей, які пізнали лихоліття часів Другої світової  війни.

 

6 Відео «Евакуація із Прип’яті»

 

Ведучий 1. У зв’язку з великою радіоактивністю за перший рік після аварії з зони відчуження було евакуйовано 116 тис. чоловік .

 

Ведуча 2. І стали ми на землю коліньми,

Прощалися, як з матір'ю, з землею.

У квітні квіти падали грудьми

На сивий попіл спаленого глею.

 

Ведуча 3. Дуби беріз востаннє обняли.

Побігли люди... Чи ж дубам побігти?

Жить без людей не стали, не змогли,

Так і посохли, заломивши лікті.

 

Ведучий  4.  І знову я туди не повернусь

А там так само вишня розквітає

Сумує за домівкою дідусь

І був там рай, та вже його не має.

 

Ведучий 1.  І був там рай – Чорнобильська земля

Невидимая хмара все накрила

В пустих домівках вітер там гуля

Журба оселі сумом оповила.

 

7 Дівчина в білому 2  На фоні музики на сцену виходить Дівчина із дзвінком, оздобленим траурною стрічкою

 

Дівчина у білому вбранні.  Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

 

♫ 8 – Дзвон. 

На сцену виходить  Дівчина у чорному вбранні  з квітами в руках. Підходить до дерева, кладе квіти.

Дівчина у чорному вбранні (задумливо):  Чорнобиль. Ця назва походить від різновиду гіркого полину. Спочатку таку назву мало давнє поселення, а потім місто й електростанція. Мало хто знав про цю траву. Аж поки не прийшов той судний день. І тоді згадали люди, що у Біблії записано: “…Засурмив третій янгол, – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі – “Полин”. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона…”. А чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин? Як тяжко, як тужно моєму народу болить?

 

Ведучий  1.  А ще більше болить тим, хто ліквідовував наслідки Чоннобильської аварії…

 

Ведучий  2. А зараз дозвольте запросити до слова  безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС        

 

Кучерявого Володимира Григоровича

     та Макогона Валерія  Федоровича

 

/Питання до бесіди/

1.  Розкажіть, будь ласка, як і коли Ви отримали повістку з військомату?

2.   Поділіться з  нами про перші враження перебування у Чорнобильській зоні, Прип’яті.

3.     У чому полягала Ваша служба? Чим займалися в Чорнобильській зоні?

4.     Ваша перша «бойова» зміна.

5.     Які труднощі виникли з перших днів служби?

6.     Що допомогло витримати випробування?

7.     З ким дружили?

8.     Про що мріяли?

 

(Виступ ліквідаторів).Вручення квітів

9 Відео 3 частина

 

Театралізація біля мольберту. Під сценою дві дівчини: учениці 2-го та 10-го класів. Старшокласниця виконує роль художниці. Те, що пропонує намалювати дівчинка, відображається на проекторі (для цього у презентації використано анімаційні малюнки). 

 

♫ 10 - Фон.  + Презентація

 

1 учениця (2-й клас): Намалюй, мені, будь ласка,  радість і красу.

2 учениця (10 клас): І малюю я веселку, квітку і росу.

З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

1 учениця: Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 учениця: Я малюю лист осінній, схилену вербу,

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі линуть журавлі.

1 учениця: Намалюй мені ще ніжність

2 учениця: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену, шовковисту молоду траву.

1 учениця: Намалюй, якщо зумієш,

               Сльози і  біду.

2 учениця: Як же їх намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь, живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву…

1 учениця: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 учениця: Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

1 учениця: Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

               А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

2 учениця: Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю віру, розум, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

♫ 11  + Презентація дитячих малюнків на тему «Чорнобиль».

 

Старшокласниця. Шановні присутні! Минатимуть десятиліття, але сумний набат Чорнобиля не дає заспокоїтися нам.  Кажуть, час лікує, затягує рани. Це неправда. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся. Сьогодні кожен із нас розуміє, що сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину. Тому у нашій  свідомості повинна відбутися революція,  яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної доби. З'явившись під знаком біблійної «зірки Полин», Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству і  сваволі.  Тож хай палає  свічка пам’яті і  надії  в день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

 

Ведучий 1.   Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.

Ведуча 2.  Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.

Ведучий 1. Хай ожива вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль
Не стане іменем біди.

12 Лунає мелодія Ave Maria. На сцені дитина в українському вбранні.

Дитина: Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
Птахів, тварин, рослини і людину.
Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов

І той вогонь, що в світі нас тримає.

Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров’я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім’я, а в імені – любов
Передавалися від роду і до роду.

 

♫ 13 Пісня «13 Я молюся за тебе» у виконанні 10 класу вокального колективу +

13 Відеосупрорводження пісні .



Ведуча 2 На цьому наш вечір-реквієм завершено. Дякуємо усім за увагу. А наших гостей, адміністрацію та учасників запрошуємо на сцену для пам’ятного фото.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Сценарій до  Дня пам’яті              Чорнобильської трагедії
Гірка зірка Полин

 

 

Обладнання: портрети пожежників, що загинули під час ліквідації аварії, червоні гвоздики, свічка пам’яті, виставка рефератів, малюнки учнів «Чорнобиль — біль України».

Ведучий 1.
26квітня!                                                                                                                 В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема

І уста безмовні, і душа німа.
1. Пісня про Чорнобиль Н. Май. 

Ведучий 2. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я.
26 квітня 1986 року почався відлік чорнобильської катастрофи… Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

2. Кліп  про катастрофу на ЧАЕС (5.22)
Ведучий 1. Чорнобиль - це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 104 кілометри від Києва. Заснований ще за часів Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції.

Ведучий 2. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Читець 2.

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою.

Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди

Наче кров, на твоїм обличчі.

Ведучий 1. Дорога в нікуди... Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер — зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: «Пити воду — заборонено», «Радіація».

Ведучий 2. А кращих криниць, здавалося, не було по всіх округах.  Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях.Навкруги усе заростає бур’яном.
Ведучий 1. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною».
Для України час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Читець 4.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,
Ведучий 1. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Ведучий 1. Біда, що сталася, відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведучий 2. Біда розчинила­ся у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абри­кос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як незагойна рана на тілі України.
3. Слайди про Чорнобиль.  Пісня «Дорога на ЧАЕС»
4 Слайди з портретами загиблих чорнобильців-пожежних
Ведучий 1.
Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають «шеренгою № 1». Ніхто із цієї шеренги не здригнуся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи. Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які затулили собою усіх нас.
Текст до слайдів з портретами загиблих чорнобильців-пожежних

1. Володимир Правік. Під час катастрофи йому було всього 23 роки. За місяць до аварії у нього народилася дочка. Прибувши на місце і побачивши полум’я, яке виринало з-під даху станції, Правік передав в ефір сигнал номер три – виклик на допомогу всіх чергових караулів чорнобильських і київських пожежних частин. Після оцінки обстановки стало ясно, що полум’я підходить до машинного залу, в якому міститься кілька тон олії, що загрожувало зруйнувати всю станцію і перекинути пожежу в суміжні енергоблоки. Задача була проста – протриматися до прибуття підкріплення, не допустити розповсюдження вогню. Лейтенант Правік отримав смертельну дозу радіації, помер 11 травня.

Посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу.

2. Віктор Кібенок. На момент пожежі він був начальником караулу СВПЧ-6 міста Прип’ять. Прибувши на місце, Кібенок очолив розвідку пожежі. Віктор Кібенок, як і Володимир Правік, був переправлений до Москви з вже смертельною дозою радіації в організмі. Помер він в один день зі своїм другом – 11 травня. Посмертно нагороджений званням Героя СРСР.

3. Василь Ігнатенко. Був старшим сержантом, працював пожежником. Його дружина Людмила була вагітна. Дочка Наташа народилася після смерті батька, але прожила всього чотири години – встигла отримати дозу радіації, коли дружина відвідувала Василя в лікарні. В ту ніч Василь виніс з вогню Миколу  Ващука, Миколу Титенка і Володимира Тішуру, коли ті втратили свідомість з-за високої радіації. Людмила відвідувала чоловіка у московській лікарні, де він лежав разом зі своїми товаришами. Згадує: коли увійшла, сиділи на ліжку, грали в карти. На чоловікові була піжама на чотири розміри менша. Потім почала відвалюватися шкіра, м’ясо відшаровувалося від кісток. Помер 13 травня.

4. Микола Ващук. В ту ніч його відділення проклало пожежний рукав на покрівлю атомної електростанції. Він працював на великій висоті, саме там, де був найвищий рівень радіації. Завдяки його роботі було зупинено поширення вогню у бік третього енергоблоку. Помер 14 травня, в тій же московській лікарні, що і його товариші. Герой України.

5. Микола Титенок. В ту ніч приступив до роботи одним з перших. Був на посту, поки вистачало фізичних сил. Він був у розрахунку, якому дісталося гасіння вогню в реакторі. Вистачило півгодини, щоб почали проступати все симптоми променевої хвороби. Не маючи ні найменшого уявлення про те, що його чекає, прибув, як і товариші, в кептариках, без усякого захисту від радіації. Шматки радіоактивного графіту відкидав чобітьми і брезентовими рукавицями. З-за високої температури пожежники зняли протигази в перші 10 хвилин. Без такої самовідданості викид радіації був би набагато більшим.

Він помер разом з товаришами: прожив довше їх, але ненадовго. Його не стало 16 травня. Герой України.

6. Леонід Телятников. У 1986 році Леонід Телятников працював начальником пожежної частини на Чорнобильській атомній станції. Вже через кілька хвилин після вибуху він разом з командою, що складається з 29 пожежних, помчав на станцію. Розуміючи всю небезпеку, Телятников піднімався на дах машинного залу і реакторного відділення, щоб погасити пожежу. Це була найвища і найбільш небезпечна точка. Завдяки тому, що Телятников правильно поставив завдання, вибрав розташування пожежних машин, вогонь не перекинувся на сусідні блоки і був погашений. Леонід отримав дозу опромінення в 520 бер — практично смертельну, але вижив. У вересні 1986 року Леоніду Телятникову було присвоєно звання Герой Радянського Союзу, вручено орден Леніна. Помер у 2004 році.

7. Володимир Тишура, старший пожежний. Був у числі тих, хто гасив реакторний зал — тут був максимальний рівень радіації. Вже через півгодини з’явилися перші уражені з числа пожежних. У них стало проявлятися блювання, «ядерна засмага», знімалася шкіра з рук. Вони отримали дози близько 1000-2000 мкР/год і більше (норма — до 25 мкР).

8. Олександр Лелеченко. Заступник начальника зміни електричного цеху. На момент аварії йому було 47 років. Після вибуху, оберігаючи молодих електриків, сам тричі ходив у електролізну. Не відключи він апаратуру, станція вибухнула б, як воднева бомба. Отримав несумісну з життям дозу радіації. Помер 7 травня в Києві. Герой України.

Всього тих, хто першим прибув на гасіння пожежі, було 28 осіб. Ось їх імена: Володимир Правік, Віктор Кібенок, Леонід Телятников, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тишура, Микола Титенок, Борис Алішан, Іван Бутрименко, Михайло Головненко, Анатолій Хахаров, Степан Комар, Андрій Король, Михайло Крисько, Віктор Легун, Сергій Легун, Найдюк Анатолій, Микола Нечипоренко, Володимир Палачега, Олександр Петровський, Петро Пивоварів, Половинкін Андрій, Володимир Олександрович Прищепа, Володимир Іванович Прищепа, Микола Руденюк, Григорій Хміль, Іван Шаврей, Леонід Шаврей.

Ведучий 1. Розплавлений бітум налипав на чоботи, дим роз’їдав очі, на каски згори сипався чорний радіоактивний попіл від палаючого графіту. Душив кашель, зсередини давив груди, нічим було дихати. Про радіацію тоді ще ніхто всерйоз не думав. Пізніше фахівці встановили, що на покрівлі в різних місцях було від 2-х тисяч до 15-ти тисяч рентген на годину. Розплавлений бітум спалахнув яскравим полум’ям, і по всьому цьому ядерно-вогненному месиву ходили в кирзових чоботях пожежники.
Ведучий 2. Вони були серед перших і першими пішли із життя. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...
5
. Кліп «Эхо Чернобыля»
Читець 5-6.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

 

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.
Читець 1-2.

Через п’ять днів після пожежі, 1 травня 1986 року, експерти в Чорнобилі зробили страшне відкриття: активна зона реактора, що вибухнув, все ще плавилася. В ядрі містилося 185 тонн ядерного палива, а ядерна реакція тривала з жахливою швидкістю.

Під тоннами розплавленого ядерного матеріалу знаходився резервуар з п’ятьма мільйонами галонів води. Єдиним, що відділяло ядро реактора від води, була товста бетонна плита. Розплавлена активна зона повільно пропалювала цю плиту. Якби розпечене до білого кольору ядро реактора торкнулося води, воно б викликало катастрофічний паровий вибух.

Вчені-фізики розрахували: другий ядерний вибух викликав би випаровування палива в трьох реакторах, знищив би всі міста і села в радіусі 200 квадратних кілометрів, у тому числі Київ; забруднив систему водопостачання і на більш ніж сторіччя зробив північну Україну непридатною для життя.

Інженери  вирішили, що через затоплені камери четвертого реактора в аквалангах вирушать три людини. Їх завдання: досягти резервуару з водою, знайти два запірні клапани і відкрити їх, щоб звідти повністю витекла вода, поки з нею не зіткнулася активна зона реактору.

Троє чоловіків добровільно запропонували свою допомогу, усвідомлюючи, що це буде останнє, що вони зроблять у своєму житті. На наступний день чорнобильська трійка наділа спорядження і занурилася в смертоносний басейн, де панувала непроглядна темрява, і світ ліхтаря був тьмяним і періодично гас.

Вони прагнули завершити радіоактивне плавання як можна швидше. Сміливці просувалися в каламутній темряві, пошук не приносив результатів, але вони продовжували шукати клапани, незважаючи на те, що світ міг у будь-який момент остаточно згаснути.

Ліхтар дійсно перегорів, але сталося це вже після того, як його промінь вихопив з темряви трубу. Інженери помітили її. Вони знали, що труба веде до тих самих клапанів.

Водолази в темряві підпливли до того місця, де побачили трубу. Вони схопилися за неї і стали підніматися, перехоплюючи руками. Світла не було. Не було ніякого захисту від радіоактивної, згубної для людського організму іонізації. Але там, у мороці, були дві засувки, які могли врятувати мільйони людей. Водолази відкрили їх, і вода хлинула назовні. Басейн почав швидко порожніти.

Протягом наступного дня всі п’ять мільйонів галонів радіоактивної води витекли з-під четвертого реактора. Коли розташоване над басейном розпечене ядро проклало собі шлях до резервуару, води в ньому вже не було. Другого вибуху вдалося уникнути.

Через кілька тижнів герої померли від променевої хвороби. Чоловіків поховали в свинцевих трунах з запаяними кришками. Навіть позбавлені життя, їх тіла були наскрізь просякнуті радіоактивним випромінюванням. Ці троє чоловіків знали, що у них не було жодного шансу вижити. Три людини, які врятували мільйони. Їх звали Олексій Ананенко, Валерій Беспалов і Борис Баранов
Читець 3-4. З 22 на 23 травня 1986 року о 2 годині ночі в пошкоджених квітневою катастрофою приміщеннях 4-го атомного енергоблоку АЕС спалахнула сильна пожежа. Була реальна загроза другого вибуху на ЧАЕС. Біля недобудованого ще саркофага над реактором, що випромінює сильну радіацію, горіли головні циркуляційні насоси та кабелі високої напруги.

Категорично заборонивши направляти до місця пожежі бойові розрахунки, Володимир Михайлович Максимчук на чолі розвідувальної групи сам проник в зону пожежі.

Розвідка встановила місця і характер пожежі, де випромінювання становило 250 рентген на годину. При такій дозі радіацїї людина могла працювати лише декілька хвилин. Тоді підполковник Максимчук прийняв рішення, яке згодом назвуть  вірним: вся техніка вводилася в зону ліквідації пожежі і залишалася там, а люди працювали там по 10 хвилин бойовими групами. Доки одна група гасила пожежу, бійці, що вийшли з вогню, доповідали іншим групам обстановку і роз’яснювали, що треба робити. Бійці працювали, змінюючи один одного, а Володимир Максимчук йшов в пекло практично з кожною групою, контролюючи розвиток обстановки і оперативно реагуючи на її зміну. Коли всі побували в пеклі, але пожежа ще тривала, люди за прикладом командира пішли туди вдруге, без наказу. Вранці пожежа була ліквідована, загроза повторного вибуху реактора минула.

Інформація про подію була засекречена, а подвиг пожежників, що працювали на тій пожежі оцінений не був... Пожежа ретельно замовчувався, подвиг потрапив в розряд «секретних»...

Після важкої хвороби Володимир Максимчук помер. «Золота Зірка» була вручена вдові героя.

Всього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб зі всього СРСР, зокрема, громадян України - 350 тисяч.

Ведучий 1. В екстремальних умовах люди працювали, не рахуючись ні з чим, навіть з власним життям і здоров’ям, в ядерному пеклі. На сьогодні в Україні нараховується 73 тисячі інвалідів-чорнобильців.

Ведучий 2. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

 

Ведучий 1. У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до людей, які зазнали і продовжують зазнавати дій радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

6. Кліп «Ода Героям Чорнобиля»
Ведучий 2. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної станції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».

Ведучий 1. А на квітучій українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити.

Ведучий 2. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-громадян України.

Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.
Ведучий 2. Сьогодні День пам’яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?
Ведучий 1. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю  померлих від радіаційного смерчу.
Хвилина мовчання. Запалюють свічки.
Пісня Данцевича

Ведучий 2. Урятований світ — найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Читець 7.

О Боже Великий, Всесильний наш Боже!

Дай певність на радість,

умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль...

Читець 1:

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташину, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду.

 

Звучить пісня «Гімн Союзу Чорнобиль»

 

 

 

 

 

 

 

 

План заходів
 Барвінківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

до 30 –тих роковин Чорнобильської катастрофи

 

№ п/п

Зміст заходу

Дата та час проведення

Місце проведення

Клас

1

Загальношкільна лінійка – реквієм «Чорнобильські  дзвони».

25.04.2016

Спортивна

зала

1-11 класи

2

 Круглий стіл «Полин у кінці тисячоліття».

25.04.2016
14.10

Класна кімната № 23

10 клас

3

«Ти знаєш, як плаче Припять?»

25.04.2016

Актова зала

1-4 класи

4

Урок-реквієм «Чорнобиль: життя «до» і «після».

26.04.2016 
14.10

Актова зала

5-11 класи

5

Виховні години :

-«Чорнобиль... Трагедія... Пам"ять...»,

-«Чорнобиль: подвиг і трагедія»,

-«Ми памятаємо, ми не допустимо, ми захистимо» ,           -«Чорнобильське лихо у памяті народній»,

- «Біль Чорнобиля з роками не зникає»,

- «І спалахнула зірка Полин…»;

- « На Чорнобиль журавлі летіли…»

- « І гіркота пече полинна…»;

- «Тієї вогняної ночі»;

- «Мій біль- Чорнобиль».

22-26.04.
2016 

Класні кімнати

5, 6, 7, 8,9, 10, 11

класи

6

Виставка літературних видань «Чорнобиль не має минулого часу».

 26.04.2016

Бібліотека

1-11 класи

7

Інформаційний вісник «Мужність і біль Чорнобиля».

18-26.04.2016

Шкільний коридор

1-11 класи

8

 Виставка дитячих малюнків « Чорнобиль очима дітей» .

18-26.04.2016

Шкільний коридор

5-11 класи

 

 

 

 

 

 

«ТИ  ЗНАЄШ, ЯК ПЛАЧЕ ПРИП’ЯТЬ?»

 

Захід для учнів 1-4 класів до 30-річниці з дня Чорнобильської аварії

Мета: виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій. Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю.

Оформлення: зображення  дзвону, чорна стрічка, живі квіти, свічка, виставка книжок «Мужність і біль Чорнобиля», фонограми пісень та відеофільм про аварію.

 (звучить пісня  у виконанні Віктора Власова  «Пісня про Чорнобиль»)

Учень:

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Ці вірші, роздуми і факти -

Це все було, було, було…

Учениця:

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть  жорстокі дзвони квітня.

( б’ють дзвони)

Учень:

Ти  відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад Прип’ятською водою…

Учениця:

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоєму обличчі.

Учень:

Чорних  дат у людства немало.

Кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало,-

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Учениця:

26 квітня… В ніч забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безкровні і зіниць нема,

І уста безкровні, і душа німа.

( «Прип’ять до та після» Ютуб )

Ведучий:

Чорнобиль. Це назва невеличкого містечка районного центру, в 130 кілометрах від Києва. Заснований у Древній Русі, Чорнобиль дав своє гірке ім’я атомній електростанції, будівництво якої почалося у 1971 році. У 1983 році вже працювали 4 енергоблоки  із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль ввійшов як найбільша катастрофа.

Ведуча:

Ту мирну весняну  ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою теплою і такою ласкавою. Саме з 25 на 26квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

Ведучий:

О 1 год.24 хв.40 сек., коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над четвертим реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.

(пісня «Не мирний атом» Галина Бахтєєва)

Учениця:

Зойкнула земля чаїним криком:

 -Сину, вбережи і захисти!-

Вийшла мати із іконним ликом:

Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

-Сину, вбережи і захисти!-

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

Йди, коханий. Хто, ж коли не ти?

І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля…

Та пліч –о – пліч Біль і Мужність

Дух і Воля. Небо і Земля.

 

Ведуча:

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

(портрети ліквідаторів)

Ведучий:

Вступивши в полум’я смертельної небезпеки., яким дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України.

(звучить «Реквієм»)

Учень:

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І, немов з Хіросіми, з безодні повстала,

Перед людством відкривши свою таїну.

Учениця:

І, може, стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть…

Як відродить зелі ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Ведучий:

Найпершим, у кого зупинилося в мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович  Шашенюк. Його, обпаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

Учениця:

Палаюча безодня ночі,

Нема ні впину, ні кінця.

А ранок ще страждань доточить,

Ще сколихне людські серця.

Учень:

Ще день, мов поклик розів’ється

У небі, в обріях земних.

І пам'ять зболеного серця

Назве і мертвих і живих.

Ведуча:

А вогонь все лютував, не затихав. До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора, посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…

Ведучий:

Їх було 28. Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що він –не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація, від якої виникає страшна променева хвороба. Та хлопці вже не думали ні про що. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. Вони знали на що йдуть, чим ризикують. Знали, але не відступили.

 

Ведуча:

Вони зробили все, що могли. Протримались доти, поки прибула підмога. Виконали свій обов’язок до кінця. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Учениця:

Живі і мертві…всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось не з їх вини!

Учень:

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

І не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

Ведучий:

На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена:

-Володимира Правика,

-Миколи Ващука,

-Василя Ігнатенка,

-Віктора Кибенка,

-Миколи Титенка,

-Володимира Тишури – перших, хто собою закрив вогонь.

Учениця:

Рахунок буде – 904.

Всіх поіменно – у незабуття…

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя.

 

Учень:

А думка людська пам’ятатиме вас,

А пам'ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих –де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя і блакить.

Де зір ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена…

Ведучий:

У ліквідації аварії брали участь і наші земляки, 38 чоловік із них уже померли.

Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

(хвилина мовчання)

Ведучий:

Ведуча:  (Слайд №

Чорнобиль..Мертва зона…Сьогодні, через 30 років ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними зникають неповторні цінності поліської давнини.

(пісня «Город, которого нет»)

Учениця:

Пам’ятає ще дідова хата

Пі Чорнобильським чорним дощем

Тихий сум материнки і м’яти і прощання останнього щем.

Залишились хати ,наче вдови.

Хмара болю над світом пройшла

І чорніють від смутку підкови

На безлюдних порогах села.

Ведучий:

Чорнобиль… Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль-це мука, трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять , це наш нестерпний біль.

У нас на заході присутні ліквідатори аварії -------------------------------

Надаємо їм слово.( виступ гостей)

Священна пам'ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.

Учениця:

Прилетіли птиці навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебіт і пісні,

І тривоги стримати несила.

Чи безпечні пущі і ліси,

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

Учень:

Чорнобиль, Чорнобиль, трава полинова,

Твій присмак гіркий нам душі пече.

Чому саме в нас біда ця квітнева?

Хто відповідь дасть на питання оце?

Учениця:

Є чорне золото

І чорний хліб

Є чорний лебідь

І лебідка чорна.

Та найчорнішим

Серед усіх

Є все-таки Чорнобиль.

( Пісня  «Бентежні журавлі» Ютуб)

Знайомство з виставкою літератури.

Ведучий: На цьому наш захід закінчено.

Ведуча: Сподіваємося, що почуте сьогодні стане ще одним етапом у пізнанні вами, дорогі учні, історії нашого краю, пам’ятатимете тих, хто врятував нашу землю від страшного атому, який з мирного став смертельним.

 

Разом: Дякуємо за увагу.