МИКОЛАЙ МАНДРУЄ СВІТОМ

(привітання першокласників зі святом Миколая)

Бібліотекар:

Їхала, їхала баба Віхола,

Та й витрусила перше

Радісне для дітей свято –

Свято Миколая.

Серед святих, яких шанують у народі, навряд чи знайдеться інший, кого б любили більше, ніж Святого Миколая. « Микола – другий після бога заступник»,- кажуть у народі. Зимовий Миколай розносить дітям гостинці по цілому світу. Кажуть, він ходить так раненько, що ніхто з дітей не може ще й очей розплющити, тому святий Миколай кладе подарунки під подушку. А ще говорять, що декотрих неслухняних він може і лозиною побити.

Із давніх-давен, не було в нас жодної християнської хати, де б не висів на стіні образ святителя Миколая. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись, за свого життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в біді бо в радощах. (звучить мелодія дзвіночків).

1 учень:

Всі чекають Миколая,

Всі на світі - кожен край,

Та не кожний , мабуть ,знає,

Хто ж то мудрий Миколай.

2 учень:

Жив колись давно  на світі

Десь у Азії юнак…

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

3 учень:

Бідним дітям у потребі

3 учень:

Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі,

Миколая полюбив.

4 учень:

Запитав Господь: - Що хочеш

За свої заслуги ти?

Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти.

5 учень:

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов.

Бібліотекар:

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом –

Подарунки роздає!

Він за них не хоче плати,

Лиш як то велить Господь,-

Батька, матір шанувати,

Рідну школу і народ!

(вбігає  чортик Антипко)

Антипко: А я - чорт кучерявенький, маю двоє ріжок, маю хвостик чималенький, цап’ячі ніжки. Є у мене капелюх, капелюх – невидюх. Як натягну на ріжки – стаю дух, стаю дух! Тоді я йду до діток, до діток, до діток. І веду їх у куток, у куток. А в куточку стиха научаю лиха! Де ж ті нечемні діти? Я їх зараз буду бити! І посаджу в  веселі кліті…

Ангел: Моліться, діти,о моліться діти, бо он нечистий уже ладнає кліті… І давайте покличемо Миколая, котрого Бог на землю посилає, аби дав міць, здоров’я, силу дітям.

Хлопчик:

О, святий наш Миколаю, загости до нас із раю. З янголятами малими. Із дзвінками голосними, із собою забери чемним діточкам дари літаки, ракети, лялі, черевики й кораблі, і цукерочків торбинку. Обдаруй дітей книжками, казочками з образками, всіх маляток обдаруй, всіх дітей розвесели.

(входить Миколай)

Миколай:Привіт вам, діти , ох утомились мої ноги! Чи даруночки готові для моєї дітвори? Ану кошик відкривай!

(чортик вибігає наперед)

Антипко: Старенький Отче! О слова прошу! Про твоїх діток вісточку приношу. Ти  сидиш у раю, а я збираю інформацію про них (витягує записничок)  А той Сергійко бив Наталку, а Катруся розбила вазу, а……. бігає по школі, а всі діти до книжки не мають охоти й трішки, лиш кричати й пустувати тільки вміють.

Ангел: Святий отче! Не вір ти  тому, що чорт меле. Він злиться від того, що більшість діток добрих, слухняних. Антипко , за моїм наказом щезай відразу! (Чорт відступає назад)

Миколай: Любі діти! Голос ваш долинув до Господа. Тож ростіть ви щирими, добрими, щедрими, вірними. Щоб тішилися вами батьки і вчителі. Ну, а тепер приймайте дарунки.