МИКОЛАЙ МАНДРУЄ СВІТОМ
МИКОЛАЙ МАНДРУЄ СВІТОМ
(привітання першокласників зі святом Миколая)
Бібліотекар:
Їхала, їхала баба Віхола,
Та й витрусила перше
Радісне для дітей свято –
Свято Миколая.
Серед святих, яких шанують у народі, навряд чи знайдеться інший, кого б любили більше, ніж Святого Миколая. « Микола – другий після бога заступник»,- кажуть у народі. Зимовий Миколай розносить дітям гостинці по цілому світу. Кажуть, він ходить так раненько, що ніхто з дітей не може ще й очей розплющити, тому святий Миколай кладе подарунки під подушку. А ще говорять, що декотрих неслухняних він може і лозиною побити.
Із давніх-давен, не було в нас жодної християнської хати, де б не висів на стіні образ святителя Миколая. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись, за свого життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в біді бо в радощах. (звучить мелодія дзвіночків).
1 учень:
Всі чекають Миколая,
Всі на світі - кожен край,
Та не кожний , мабуть ,знає,
Хто ж то мудрий Миколай.
2 учень:
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак…
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
3 учень:
Бідним дітям у потребі
3 учень:
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі,
Миколая полюбив.
4 учень:
Запитав Господь: - Що хочеш
За свої заслуги ти?
Хочу, Господи, я хочу
Раз у рік на землю йти.
5 учень:
Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.
Бібліотекар:
І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає!
Він за них не хоче плати,
Лиш як то велить Господь,-
Батька, матір шанувати,
Рідну школу і народ!
(вбігає чортик Антипко)
Антипко: А я - чорт кучерявенький, маю двоє ріжок, маю хвостик чималенький, цап’ячі ніжки. Є у мене капелюх, капелюх – невидюх. Як натягну на ріжки – стаю дух, стаю дух! Тоді я йду до діток, до діток, до діток. І веду їх у куток, у куток. А в куточку стиха научаю лиха! Де ж ті нечемні діти? Я їх зараз буду бити! І посаджу в веселі кліті…
Ангел: Моліться, діти,о моліться діти, бо он нечистий уже ладнає кліті… І давайте покличемо Миколая, котрого Бог на землю посилає, аби дав міць, здоров’я, силу дітям.
Хлопчик:
О, святий наш Миколаю, загости до нас із раю. З янголятами малими. Із дзвінками голосними, із собою забери чемним діточкам дари літаки, ракети, лялі, черевики й кораблі, і цукерочків торбинку. Обдаруй дітей книжками, казочками з образками, всіх маляток обдаруй, всіх дітей розвесели.
(входить Миколай)
Миколай:Привіт вам, діти , ох утомились мої ноги! Чи даруночки готові для моєї дітвори? Ану кошик відкривай!
(чортик вибігає наперед)
Антипко: Старенький Отче! О слова прошу! Про твоїх діток вісточку приношу. Ти сидиш у раю, а я збираю інформацію про них (витягує записничок) А той Сергійко бив Наталку, а Катруся розбила вазу, а……. бігає по школі, а всі діти до книжки не мають охоти й трішки, лиш кричати й пустувати тільки вміють.
Ангел: Святий отче! Не вір ти тому, що чорт меле. Він злиться від того, що більшість діток добрих, слухняних. Антипко , за моїм наказом щезай відразу! (Чорт відступає назад)
Миколай: Любі діти! Голос ваш долинув до Господа. Тож ростіть ви щирими, добрими, щедрими, вірними. Щоб тішилися вами батьки і вчителі. Ну, а тепер приймайте дарунки.