Психологи довго дискутували, від чого залежить характер людини — від її якостей вроджених чи набутих у процесі виховання. Одні доводили, що вирішальними є спадкові чинники (характер, як у діда). Інші, наводячи приклад дітей мауглі, обстоювали ключову роль виховання, вважали вплив спадковості несуттєвим.

У ХХ ст. виник напрям гуманістичної психології. Його представники переконані, що люди самі обирають, як їм жити і якими бути. Місія суспільства і вихователів, вважають психологи-гуманісти, полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для розвитку особистісного потенціалу дитини й м’яко втручатись у цей процес лише тоді, коли вона збивається з правильного шляху.

Що таке хороший характер

Усі люди різні, однак у людей з хорошим характером є деякі ознаки, спільні для різних культур і народів.

Вони викликають довіру

Відмовляються пліткувати, брехати, красти, комусь шкодити. Щирі і послідовні — говорять те, що думають, і роблять те, що обіцяють.

Вони демонструють повагу

Приємні у спілкуванні, толерантні, мають гарні манери. Цінують інших людей, з повагою ставляться до чужого майна. Поводяться згідно з правилом: «Стався до інших так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

Вони відповідальні

Мають високий рівень самоконтролю, перш ніж щось сказати чи зробити, прагнуть проаналізувати можливі наслідки. Беруть на себе відповідальність за свої рішення і не звинувачують інших людей чи обставини. Завжди намагаються виконати те, що обіцяли, навіть коли щось пішло не так, як планувалося.

Вони справедливі

Завжди грають за правилами і чинять по совісті. Відкриті, готові вислухати і врахувати інтереси всіх сторін. Нікому не надають перевагу, не діють за стереотипами, не мають упередженого ставлення, виступають проти дискримінації.

Вони турботливі

Здатні на співчуття, виявляють турботу про інших, завжди готові допомогти рідним, друзям, сусідам, стороннім людям, які цього потребують.

Вони хороші громадяни

Законослухняні, поважають етичні норми, керуються загальнолюдськими моральними цінностями і не залишаються осторонь суспільно важливих проблем — дбають про захист демократичних свобод, прав людини, їх хвилює майбутнє планети. Часто працюють не за матеріальну винагороду, а за ідею.

Хороший характер — багатство на все життя (Гезлітт)

Твердий характер має поєднуватися з гнучким розумом (Вовенарг)

Людина без характеру — наче годувальниця без молока, солдат без зброї чи мандрівник без грошей (Петьє)

Людина, яка не може керувати собою, нездатна керувати іншими (Пенн)

Чиста совість не боїться бути на людях, а нечисту лякає і самотність (Сенека)

Живи у злагоді зі своєю совістю, і хай люди кажуть усе, що їм заманеться (Сервантес)

Обов’язок — це любов до того, що сам наказуєш собі (Гете)

Свобода означає відповідальність. Ось чому багато людей бояться її (Бернард Шоу)

Достатньо вважати себе рабом, щоб бути ним (Ален)

Рабство може принизити людей настільки, що вони починають любити його (Вовенарг)

Здатність червоніти — найбільш характерна і найбільш людська з усіх людських властивостей (Дарвін)

Хто такий цинік? Людина, яка знає ціну всьому, але не знає цінностей (Уайльд)

Хоча в пошуках прекрасного ми подорожуємо по всьому світу, ми повинні мати його в собі, інакше нам його ніколи не відшукати (Емерсон)

Досить миті, щоб стати героєм, але необхідне ціле життя, щоб стати гідною людиною (Брюла)

Хто прагне багато досягти, той має ставити високі вимоги (Гете)

Бажання — батько думки (Шекспір)

Щоб дійти до мети, треба насамперед іти (Бальзак)

У житті слід намагатися випереджати не інших, а самого себе (Бекон)

Якщо я бачив далі за інших, то це тому, що стояв на плечах велетнів (Ньютон)

Хто не любить свободи та істини, може стати людиною могутньою, але великим

він ніколи не буде (Вольтер)

Великі люди — це зміст книги людства (Геббель)

Якщо ти розгніваний, полічи до десяти, перш ніж говорити; якщо ти дуже розгніваний, полічи до сотні (Джефферсон)

Звертайтеся до благородних спонукань (Дейл Карнегі)

Ніжними словами і добротою можна на волосинці вести слона (Сааді)

Там, де всі горбаті, прекрасна постава стає потворною (Бальзак)

Прекрасне не потребує додаткових прикрас — над усе його прикрашає саме відсутність їх (Гердер)

Споглядання краси пробуджує дуже сильне почуття співпереживання і любові до людей (Кавабата)

Цінуй гроші рівно настільки, наскільки вони на те заслуговують: вони гарні слуги і кепські хазяї (Дюма — син)

І друзів, і недругів треба судити рівною мірою (Менандр)

Вкрай безглуздо засуджувати те, чого не знаєш (Публілій Сір)

До тренінгу готові

Який же в мене характер…

Ми потрапили під «австралійський дощ»

Робота в групах. Складаємо словесний портрет людини

Висновки

•• Важливу роль у житті людини відіграє характер. Він виявляється у її з оточенням та у вчинках.

•• Спадковість і соціальне оточення людини роблять свій внесок у формування характеру, однак вплив творчого «Я», самовиховання набагато сильніший.

•• Люди з хорошим характером мають спільні риси: вони демонструють повагу, викликають довіру, справедливі, турботливі, і хороші громадяни.

Тренінг 2. Цінності — основа характеру

Мета. Сприяти формуванню у молоді моральної свідомості та правильної системи цінностей.

Цінності – основа характеру

Цінності — те, що ми вважаємо важливим для себе, відповідно до чого оцінюємо все, що відбувається з нами. Цінності дають змогу розрізняти добро і зло, корисне і шкідливе, правильне і неправильне. Вони впливають на те, що ми думаємо і відчуваємо. Керуючись своїми цінностями, ми робимо вибір і діємо, відтак перевіряємо, чи правильно вчинили.

Деякі цінності є цілями, інші — засобами. Наприклад, родинний затишок нелегко створити, не досягнувши певного рівня матеріального добробуту. Однак самі лише гроші не гарантують затишку. Отже, затишок є метою, а матеріальний добробут — засобом її досягнення. Коли люди ставлять на вершину своєї ієрархії цінностей цінності-засоби, вони ризикують втратити щось важливе. Гроші або матеріальні цінності, як найважливіша цінність-мета, можуть зробити людину дуже багатою і водночас перешкодити знайти щире кохання, мати гармонійні стосунки з рідними, друзями, колегами.

Етапи морального розвитку

Ви вже здатні прогнозувати наслідки своїх слів і вчинків, приймати зважені рішення у різних життєвих ситуаціях, отже несете відповідальність за свою поведінку. Це означає, що ви повинні не лише керуватися своїми бажаннями, цінностями й пріоритетами, а й враховувати інтереси інших осіб, закони та моральні норми, що існують у суспільстві.

Совість — інструмент моральної свідомості, внутрішній цензор, що допомагає відрізнити добре від поганого, робити правильний вибір. Однак люди можуть перебувати на різних стадіях морального розвитку, і їхні уявлення про добро і зло також можуть суттєво різнитися.

Діти вважають добрим (правильним) те, що їм кажуть батьки, навіть коли ті посилають їх жебракувати або красти.

Підлітки і більшість дорослих орієнтуються на моральні засади, що існують у суспільстві: добре те, що схвалюється соціальним оточенням і не суперечить закону.

Ті, хто досягає третього рівня морального розвитку, орієнтуються на універсальні етичні принципи і високоморальними вважають вчинки, які відповідають загальнолюдським цінностям, навіть якщо вони суперечать законам країни проживання. Таких людей називають моральними авторитетами або совістю нації.

Формування системи цінностей відбувається у три етапи:

Стадія імпринтингу (від народження приблизно до 7 років). У цей час дитина підсвідомо наслідує цінності батьків.

Стадія моделювання (від 8 до 13років). Вона переймає цінності своїх друзів.

Стадія соціалізації (від 14 до 21року). Відбувається формування і усвідомлення власної системи (шкали цінностей).

І знову тренінг

Що найбільше ми цінуємо у житті.

Робота в групах «Розрізняємо цінності-цілі та цінності-засоби»

Гра «Аукціон. Що ти обереш?»

Кого потішили результати аукціону?

Коло побажань

Висновки

•• Цінності — це те, що ми вважаємо важливим для себе, з чим звіряємо все, що відбувається у житті. Цінності, наче компас, ведуть нас по життю і визначають долю.

•• Деякі цінності є цілями, інші – засобами.

•• Людей, які керуються загальнолюдськими цінностями, називають моральними авторитетами.

Тренінг 3. Самооцінка характеру

Мета. Мотивувати учнів до самовдосконалення, розвивати навички самооцінки, постановки і досягнення мети.

Вищі цінності

Упродовж своєї історії людство виробило моральні цінності вищого порядку. Їх ще називають загальнолюдськими, універсальними або справжніми цінностями. Досвід багатьох поколінь і сучасні наукові дослідження переконливо доводять, що коли люди у своєму житті керуються такими цінностями і формують відповідні риси характеру, то зазвичай досягають високої якості життя.

Що таке справжні цінності і як вони впливають на якість життя, досліджував Даррел Франкен — учений зі США. Він поставив за мету:

•• з’ясувати, які моральні цінності є найважливішими для здоров’я і життєвого

успіху;

•• встановити, чи існує зв’язок між ними і показниками якості життя.

Дослідження тривало 10 років. Опитування проводили 9 професорів провідних університетів США. У ньому взяли участь 1800 осіб із чотирьох країн світу. До загального переліку було внесено 342 моральні цінності, якість життя оцінювалася за 300 параметрами.

У результаті статистичної обробки анкет було визначено 13 цінностей, які найбільше впливають на якість життя. З’ясувалося, що універсальні цінності 1—9 повністю збігаються з тими, які проповідують світові релігії.

1. Любов, дружба (соціальність замість ізольованості).

2. Оптимізм (життєрадісність замість зневіри).

3. Миролюбність (співпраця замість конфліктності).

4. Толерантність (повага замість нетерпимості).

5. Чуйність (емпатія замість байдужості).

6. Довіра (відчуття безпеки замість підозрілості).

7. Душевна щедрість (альтруїзм замість егоїзму).

8. Гідність (асертивність замість агресивності й пасивності).

9. Самоконтроль (володіння собою замість імпульсивності).

10. Самоповага (упевненість замість почуття мізерності).

11. Спілкування (комунікативність замість сором’язливості).

12. Впливовість (лідерство замість підпорядкування).

13. Автономність (незалежність замість залежності).

Взаємозв’язок загальнолюдський цінностей із життєвими навичками і якістю життя

Також було доведено, що люди, які сповідують загальнолюдські цінності, мають вищу якість життя за багатьма показниками:

•• краще, ніж у середньому, здоров’я;

•• менш стресове життя;

•• більшу впевненість у собі;

•• стабільніше подружнє життя;

•• більшу за середню впливовість;

•• вищий рівень фінансового добробуту;

•• відчуття самоповаги і сенсу життя.

І навпаки, ігнорування вищих цінностей пов’язане з проблемами, стресами, ризиком вживання психоактивних речовин, симптомами різних захворювань, руйнуванням стосунків, відчуттям безпорадності й страху перед майбутнім.

За результатами дослідження Д. Франкен зробив висновки про необхідність запровадження освітніх програм із формування характеру, що ґрунтуються на розвитку життєвих навичок. Саме життєві навички допомагають керуватися загальнолюдськими цінностями у різних ситуаціях, налаштовують на усвідомлення своїх прав і обов’язків, розуміння прав інших людей і повагу до них, виховують гідність, миролюбність, справедливість, колективізм, почуття відповідальності, впевненість у власних силах, толерантність.

Новий тренінг, нові питання, нові відповіді

Працювати разом – це задоволення

А задоволення ще більше – презентувати результати своєї праці

Дорослі діти теж люблять погратися. Руханка «Сонце світить для тих, хто...»

Висловлюємо свої думки

Висновки

•• Моральні цінності вищого порядку називають загальнолюдськими або універсальними.

•• Люди, які сповідують загальнолюдські цінності, мають вищу якість життя за багатьма показниками: краще, ніж у середньому, здоров’я, менш стресове життя, більша впевненість у собі, стабільніше подружнє життя, більша за середню впливовість, вищий рівень фінансового добробуту, відчуття самоповаги і сенсу життя.

•• Ти можеш отримати чимало додаткових переваг, якщо систематично і послідовно працюватимеш над собою.

Тренінг 4. Самовизначення і вибір професії

Мета. Ознайомити учнів із складовими життєвого самовизначення, формулою вибору професії, надати підтримку у визначенні критеріїв та особистих мотивів для вибору професії.

Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення охоплює кілька важливих компонентів:

· особистісне самовизначення;

· сімейне самовизначення;

· професійне самовизначення;

· соціальне самовизначення.

У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їх реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради:

1. Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.

2. Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.

3. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.

4. Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити

для цього вже сьогодні?»

Професійне самовизначення

Професійне самовизначення є важливою складовою життєвого самовизначення. Вдалий варіант професійного самовизначення відповідає формулі «Хочу. Можу. Треба», в якій:

ХОЧУ — означає, що обрана професія відповідає вашим бажанням.

МОЖУ — означає, що ви маєте здібності до неї, а також що у вас немає медичних або психологічних протипоказань.

ТРЕБА — означає потребу суспільства в цій професії, попит на неї на ринку праці.

Існують такі типи професій:

• Професії «людина-природа» — об’єктом праці є живі організми (агроном, зоотехнік,ветеринар, садовод, лісник та ін.).

• Професії «людина-техніка» — об’єктом праці є технічні системи, машини, устаткування, матеріали, енергія (токар, слюсар, шофер, конструктор, інженер, тракторист, радіотехнік, сантехнік та ін.).

• Професії «людина — знакова система» — об’єктом роботи тут є умовні знаки, цифри, коди, таблиці (програмісти, статистики, оператори ЕОМ, бібліотекарі, економісти та ін.).

• Професії «людина-художній образ» — об’єктом праці є художні образи, їх елементи та особливості (фотограф, художник, поет, письменник, музикант, ювелір, композитор, дизайнер, модельєр та ін.).

• Професії «людина-людина» — предметом праці є люди, групи, колективи (офіціант, продавець, учитель, вихователь, юрист, лікар, психолог, соціолог, керівник, дипломат, міліціонер та ін.).

• Чимало професій можна віднести до декількох типів одночасно, але основним показником є найголовніший об’єкт, з яким працює людина.

Якою людиною я хочу стати? Ким я хочу бути?

Руханка «Вгадай професію»

Вправа «Відкритий мікрофон»

Висновки

•• Вдалий варіант професійного самовизначення відповідає формулі: «Хочу, можу, треба».

•• Коли всі компоненти формули збігаються, людина отримує задоволення від роботи, досягає високого рівня майстерності й отримує гідну винагороду за свою працю.

Тренінг 5. Емоційна саморегуляція

Мета. Ознайомити з поняттям «емоційна саморегуляція», базовими емоціями, загальною стратегією та прийомами самоконтролю.

Значення емоційної саморегуляції

Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а вже потім раціонально. Іноді наша реакція випереджає думку, і ми діємо майже рефлекторно, зокрема коли виникає несподівана загроза життю. У таких випадках швидка реакція корисна — може навіть врятувати. Однак часто вона неадекватна, і ми розуміємо, що так не слід було чинити («Це був необдуманий вчинок, я діяв під впливом емоцій».) Такі дії можуть мати небажані наслідки — конфлікт, зіпсовані стосунки, підірвана репутація.

Надмірна емоційність властива підлітковому віку. Це пов’язано з гормональною перебудовою організму. Адже якщо до початку статевого дозрівання концентрація чоловічих і жіночих гормонів в організмі дитини стабільна, то в підлітковому віці вона зростає у 10—20 разів. Лікарі називають це «гормональним бунтом». Він призводить до багатьох змін в організмі, у тому числі впливає на нервову систему, прискорює процеси збудження. Тому підлітки часто переживають сильні емоції, страждають від перепадів настрою, стресів і депресій.

Людина значною мірою є самокерованою системою. На фізіологічному рівні ми можемо спостерігати, як наш організм адаптується до змін, відновлюється після травми чи хвороби. Психіка людини також дуже пластична. Вона здатна долати навіть дуже сильні стреси, відновлюватися після потрясінь і гоїти душевні рани.

Емоційна саморегуляція — це розуміння природи емоцій, уміння розпізнавати їх і здатність володіти собою.

Саморегуляція допомагає досягати важливих цілей, уникати проблем, зберігати психологічну рівновагу і приймати зважені рішення в будь-якому віці й за будь-яких обставин

Природа емоцій

Наш мозок можна порівняти з айсбергом: свідомість — його вершина, а підсвідомість — дев’ять десятих об’єму, що знаходиться під водою. Свідомість може оперувати одночасно 5—9 одиницями інформації і здатна пам’ятати її лише кілька годин.

Потужність підсвідомості набагато вища. Її можна позначити значком безкінечність. Вона є вмістилищем наших інстинктів, спогадів, інтуїції, переконань, навичок і звичок.

На відміну від свідомості, яка вимикається під час сну, підсвідомість працює безперервно. Її можна порівняти з автопілотом — потужним комп’ютером, який, виконуючи закладену в ньому програму, формує картину реальності, миттєво оцінює безліч варіантів розвитку подій і обирає те, що найкраще підходить для польоту. Емоції є мовою нашої підсвідомості.

Якщо нічого не загрожує життю або не існує конфлікту між нашими думками і діями, з одного боку, та цінностями, переконаннями і звичками — з іншого, ми почуваємося спокійно і врівноважено. А коли виникає загроза і ми діємо всупереч своїй підсвідомості, то відчуємо неприємні емоції: від легкого душевного дискомфорту до афекту — дуже сильних і руйнівних емоцій.

Загальна стратегія самоконтролю

Установіть попереджувальну сигналізацію. Уявіть, що у вас в голові є світлофор. Його червоне світло вмикатиметься, коли треба зупинитись і подумати. Запитайте себе, що ви насправді відчуваєте. Оцініть силу емоцій.

Не приймайте важливих рішень під впливом сильних емоцій. Відкладіть рішення: «Ранок за вечір мудріший».

Зменшіть інтенсивність емоцій до безпечного рівня:

1. Заплющіть очі й уявіть місце, річ або людину, які навіюють вам спокій і розслаблення.

2. Повільно вдихайте, подумки малюючи заспокійливе зображення. Повільно видихайте, уявляючи, як видуваєте з себе почуття і думки, що вивели вас з рівноваги.

3. Продовжуючи дихати, повільно підніміть плечі і зробіть ними круговий рух. Плавно нахиляйте голову вліво-вправо і вперед-назад.

4. Виконуйте вправи 2—3 щонайменше 10 разів, аж доки відчуєте, що заспокоїлись, ваші думки прояснилися.

Перш ніж щось сказати чи зробити, подумайте про можливі наслідки.

Спрямуйте негативну енергію в позитивне русло — пробіжіть крос, приберіть у шафі, скопайте грядку.

Обговоріть ситуацію з батьками, другом, іншою людиною, якій довіряєте.

Асоціація і дисоціація

Усе, що відбувається з нами в житті, збагачує нас неоціненним досвідом. Щоб зберегти в пам’яті приємні емоції, черпати в них силу і натхнення, застосовуйте такий психологічний прийом, як асоціація.

Згадуючи радісну подію (наприклад, мить, коли ви чогось досягли і пишалися собою), пригадайте свої відчуття, віддайтесь емоціям. Вони наповнять вас радістю і впевненістю.

У житті трапляються і неприємні моменти, що викликають сильні негативні емоції, надовго вибивають із колії, змушують страждати. Вони бувають такими сильними, що не дають змоги проаналізувати ситуацію, адже навіть спогад про неї є болісним.

Для послаблення таких емоцій можна використати здатність людини до самоусвідомлення — уміння уявно відсторонитися, побачити ситуацію і себе збоку, з позиції стороннього спостерігача. У такому разі переживання стають не такими гострими, і ми вже здатні проаналізувати ситуацію. Цей прийом називають дисоціацією.

Асоціація — заглиблення у переживання, бачення себе в центрі подій.

Дисоціація — вихід із переживання шляхом уявного виходу у стан стороннього

спостерігача.

Рефреймінг

Існує дивовижний інструмент емоційної саморегуляції — рефреймінг, що в перекладі з англійської означає «переобрамлення» або «зміна рамки» (re — пере-, framing — взяття у рамку).

Головне завдання рефреймінг — дати людині змогу по-новому поглянути на ситуацію, побачити у ній щось позитивне.

Наприклад, попереду у вас іспити. Багато хто сприймає їх як проблему. Але ви можете зробити просту річ — замість слова «проблема» вжити слово «можливості». І відразу все зміниться.

Якщо думати про іспити як про проблему, це пригнічує, породжує сумніви у спроможності її розв’язання. А коли міркувати про можливості, які відкривають перед вами іспити, це справді надихає.

Адже завдяки іспитам ви маєте змогу:

• заповнити прогалини у своїх знаннях;

• систематизувати вивчене;

• засвоїти нові навчальні стратегії;

• покращити пам’ять;

• випробувати себе;

• загартувати волю;

• досягти успіху;

• підвищити самооцінку і свій авторитет;

• набути цінного досвіду.

Уявімо ситуацію: ви склали іспити не так добре, як сподівалися, і, звісно, розчаровані. У пригоді вам стане такий рефреймінг: «Не буває поразок, є лише життєвий досвід».

І справді, коли ставимося до поразок як до важливого досвіду, то не впадаємо у відчай, а мислимо раціонально: аналізуємо ситуацію і намагаємося зрозуміти, що не так і чому. Завдяки такому підходу ваші невдачі можуть стати найкоротшим шляхом до майбутнього успіху.

Інформаційне повідомлення «Значення емоційної саморегуляції»

Робота в групах, інсценування

Висновки

•• Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а потім раціонально.

•• Емоційна саморегуляція — це розуміння природи емоцій, уміння розпізнавати їх і здатність володіти собою.

•• Саморегуляція дає змогу досягати мети, уникати багатьох проблем, зберігати психологічну рівновагу і приймати 3 виважені рішення у будь-якому віці й за будь-яких обставин.

•• Навчитися керувати емоціями вам допоможе знання загальної стратегії та прийомів самоконтролю.

Тренінг 6. Спілкування і розбудова стосунків

Мета. Сприяти розвитку навичок ефективного спілкування з дорослими та однолітками.

Спілкування (комунікація) — процес обміну думками, почуттями, враженнями, тобто повідомленнями.

Невербальне спілкування

Той, хто слухає і говорить:

• дивиться в очі;

• демонструє своє зацікавлення словами, виразом обличчя, інтонацією, усмішкою;

• показує це мовою свого тіла: нахиляється до співрозмовника, може торкнутися його руки;

• перебуває на комфортній відстані (так, щоб його було добре чути), але не порушує особистого простору співрозмовника.

Вербальне спілкування

Той, хто говорить:

• стежить за відповідністю своїх слів і невербальних сигналів;

• щоб перевірити, чи правильно його зрозуміли, ставить уточнювальні («Чи зрозуміло

я висловлююсь?») і відкриті («Що ви думаєте про це?») запитання;

• не перетворює діалог на монолог, говорить приблизно стільки ж, скільки й слухає;

• висловлюється чітко;

• демонструє повагу.

Той, хто слухає:

• зосереджений на тому, що говорить співрозмовник: киває головою, робить короткі коментарі, висловлює розуміння;

• не перериває, дає співрозмовникові закінчити думку;

• демонструє навички активного слухання: повторює сказане, використовує перефраз, підводить підсумки, ставить уточнювальні запитання;

• висловлює повагу, підбадьорює.

П'ять рівнів комунікації

Спілкуючись з людьми, підтримуючи з ними стосунки, ми задовольняємо свої потреби у спілкуванні, любові, визнанні, належності до групи.

Коли люди знайомляться, спілкуються, разом навчаються, між ними виникають стосунки — родинні, дружні, ділові або романтичні.

Американський психолог Джон Пауел виокремив п’ять рівнів комунікації, на яких люди спілкуються залежно від якості їхніх стосунків.

Перший рівень (фрази) — люди ледь знайомі або цілком чужі одне одному, їхнє спілкування обмежується короткими репліками: «Вітаю», «Як справи?», «Чудова погода», «Усе гаразд», «Помаленьку», «Бувай».

Другий рівень (факти) — люди розмовляють, але не про себе, а на нейтральні теми: про події у школі, спорт, політику, обмінюються чутками про спільних знайомих.

Третій рівень (думки) — люди розповідають дещо про себе, але не надто відкриваються. Обережно висловлюють свої судження й оцінки, стежать, щоб не сказати зайвого. Уважно придивляються і намагаються зрозуміти, чи цікаві одне одному. Якщо на цьому етапі вони відчули взаєморозуміння, якщо їхні погляди і смаки подібні, стосунки між ними можуть розвиватися. Коли цього не відчувається, вони можуть легко повернутися на попередній рівень комунікації.

Четвертий рівень (почуття) — люди поступово, крок за кроком відкриваються, починають говорити про особисте, відверто ділитися своїми почуттями.

П’ятий рівень (довіра) — вершина комунікації, досконале порозуміння. Вимагає цілковитої щирості, тут немає місця недомовкам. Люди почуваються одне з одним у цілковитій безпеці, не бояться розкритися, показати свої переваги й недоліки, оскільки впевнені, що їх люблять і поважають такими, якими вони є.

Довіра

Не треба класти руку на плече.

Цей рух доречний, може, тільки в танці.

Довіра — звір полоханий, втече.

Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.

Він дивний звір, він любить навіть муку.

Він любить навіть відстань і розлуку,

Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,

Він чує тихі кроки браконьєра.

Він пастки жде від погляду, від слів,

І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!

Це гарний звір, без нього зле живеться.

Але не треба кликати його.

Він прийде сам і вже не відсахнеться.

Ліна Костенко

Розбудова здорових стосунків

Одні стосунки формуються за нашим бажанням, інші — незалежно від того, хочемо ми цього чи ні. Приклади стосунків — батько і син, учитель і учень, брат і сестра.

Якщо між людьми склалися доброзичливі (здорові) стосунки, вони відчувають потребу у спілкуванні й сумують, коли змушені розлучатися. Для нездорових стосунків характерні підозріливість, егоїзм, бажання контролювати і підкоряти.

Здорові стосунки є запорукою щасливого й успішного життя. Вчені довели, що вони сприяють зменшенню кількості стресів і хвороб, зростанню популярності й упевненості в собі. У дорослому житті такі стосунки допомагають здобути авторитет, вищий рівень фінансового добробуту, стабільність у подружньому житті, самоповагу та усвідомити сенс життя. Це тому, що люди, між якими склалися здорові стосунки, краще задовольняють свої потреби, повніше реалізують себе, легше долають труднощі й розв’язують проблеми.

Важливим компонентом соціальної зрілості є здатність налагоджувати і підтримувати стосунки. Принципи розбудови здорових стосунків описує формула трьох «К»:

Здорові стосунки = Кооперація + Комунікація + Компроміс,

в якій:

кооперація — означає діяти як одна команда, використовувати синергію для досягнення спільної мети;

комунікація — означає бути відкритим до спілкування, не замикатися в собі, завжди обговорювати з близькими те, що вас хвилює;

компроміс — означає необхідність розв’язувати проблеми у стосунках шляхом взаємних поступок.

Вправа «Як я провів цей ранок»

Робота в групах. Обговорення та презентація ситуацій

Висновки

•• Спілкування — це обмін інформацією між людьми, а стосунки — це зв’язок між людьми, які добре знають один одного.

•• Довіра є вершиною комунікації, ознакою тісних емоційних стосунків.

•• Ефективне спілкування — це насамперед уміння слухати і говорити з використанням вербальних та невербальних засобів.

•• Здорові стосунки — це кооперація, комунікація і здатність до компромісу.

Барвінківський ліцей № 2

9 клас