Скринька корисних знань 

Поняття «адаптація» - одне з ключових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування в мінливих умовах середовища.

Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.

Рівні та критерії адаптації (за А.Л. Венгер)

Високий

Учень позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адек­ватно; навчальний матеріал за­своює легко, глибоко, повністю; розв'язує ускладнені задачі; ста­ранний, уважно слухає вказівки, роз'яснення вчителя; виконує доручення без зайвого контро­лю; виявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; має у класі позитив­ний статус.

Середній

Учень позитивно ставиться до школи, її відвідування не викли­кає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно; засвоює головний зміст навчальних програм; само­стійно розв'язує типові задачі; буває зосе­редженим тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; громадські доручення виконує сумлінно; товаришує з багатьма однокласниками.

Низький

Учень негативно або індиферентно ста­виться до .школи; бувають скарги на погане самопочуття; домінує пригнічений настрій; спостерігається порушення дисципліни; ма­теріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником ускладнена; при виконанні самостійних на­вчальних завдань не виявляє зацікавленості; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичного на­гадування і спонукання з боку вчителів і батьків; зберігає працездатність і увагу за умови тривалих пауз для відпочинку; близь­ких друзів немає.

Успішна адаптація залежить від спри­ятливих умов і змісту навчання, діяль­ності й спілкування дитини в сім'ї, дитячому садку і школі. Сформованість пізнавальних процесів, оволодіння значущою для даного віку діяльністю, достатній рівень соціально-психологічного розвитку дитини, стимулювання її як суб'єкта розвитку з боку педагогів і батьків позитивно впливають на научуваність дитини, зумовлюють її шкільну зрілість.

П'ятий клас (10 років) — це закінчення дитин­ства, період, який безпосередньо передує під­літковому. Саме на цей вік припадає найбільша кількість дітей із так званою «шкільною дез­адаптацією», тобто тих, які не вміють присто­суватися до умов та вимог середньої школи. Це може проявлятися у низькій успішності, пога­ній дисципліні, розладах взаємин із дорослими та однолітками, появі негативних якостей в осо­бистості та поведінці, негативних суб'єктивних переживань.

Умови навчання в середній школі висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до навчальних знань. Од­нак рівень розвитку дітей у цьому віці не одна­ковий: в одних він відповідає умовам успішного навчання, а в інших ледь сягає припустимої межі. У зв'язку з цим у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це закономірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкіль­не дитинство і починається отроцтво.

Вирізняють такі складові готовності до навчан­ня у середній школі:

•  успішне засвоєння програмового матеріалу та сформованість основних компонентів на­вчальної діяльності;
•  наявність новоутворень молодшого шкільно­го віку — довільності, рефлексії, мислення через поняття тощо;
•  якісно новий тип взаємовідносин із доросли­ми та однолітками.

Особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі вікових періодів:

•  Відбуваються зміни у психіці дитини.
•  Перебудовуються сформовані раніше життє­ві поняття.
•  Завдяки розвитку нового рівня мислення (те­оретичного) відбувається перебудова всіх ін­ших психічних процесів: «Пам'ять стає мис­лячою, а сприйняття — думаючим».
•  Навчальна діяльність втрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але продовжує бути оцінюваною, важливою, впли­вовою на інтелектуальну сферу розвитку.
•  Якщо в початковій школі діти знайомилися з навчальною діяльністю, то в середній — опа­новують основи самостійних форм роботи.

Якщо інтелектуально та особистісно дитина не доросла до 5 класу, то замість адаптації виникає дезадаптації. Вона може відбуватися в сфері спілкування з однолітками та вчителями (замкненість, негативістська демонстративність, агресивність, конфліктність чи страхи, неправдивість, залежність, підлабузництво), в родинному спілкуванні чи в навчальній діяльності.

Що ж до труднощів у навчанні учнів 5-х класів, то причини можуть бути такі:

•  недостатність підготовки при нормаль­ному і навіть хорошому рівні розвитку мислення та інших пізнавальних процесів;
•  знач­ні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання;
•  психологічні — несформованість необ­хідних мисленнєвих дій і операцій (аналізу, синтезу, поганий мовленнєвий розвиток, не­достатність уваги і пам'яті);
•  слабка довільність поведінки і діяль­ності— небажання, «неможливість», за словами школярів, «змусити себе постійно займатись».

Вчителям слід використовувати те, що учні 10—12 років дуже цікавляться способа­ми розвитку уваги і пам'яті, оскільки спос­тережливість, увага, вміння помічати деталі є тими рисами, які вони дуже цінують у собі та інших.

Крім того, важливими чинниками успіш­ної адаптації дитини до школи є сприятливі умови соціального середовища дитини, яки­ми є не тільки школа, але й сім'я. До них належать:

2. Етапи адаптаційного періоду, причини дезадаптації

Що потрібно знати, щоб подолати труднощі адаптаційного періоду? Перш за все необхідно вра­ховувати динаміку цього періоду. Умовно адаптаційний період можна поділити на три етапи.

1. Час ейфорії. Діти зустрічаються після довгої розлуки, у них багато вражень, якими вони хочуть поділитися. Усі відчувають при­лив нових сил. Для цього етапу характерний високий рівень психологічного комфорту. І навіть якщо у когось щось не вдається, завдяки літньому ресурсу багато неузгодже-ностей згладжуються. У цей час більшість учнів легко сприймають нові завдання і ви­моги. Період ейфорії триває перші два-три тижні вересня.

2. Спад позитивного настрою. Далі по­зитивний настрій зазвичай знижується. І досить різко. Накочується рутина повсяк­денності, літній запас позитивних емоцій вичерпується. Учні вивчають новий матеріал. Досвідчені вчителі вважають, що краще в цей час використовувати ігрові, цікаві форми навчання і не дуже строго сварити за помилки. Другий етап розтягується теж на два-три тижні.

3. Період стабільності. Потім настає період стабільності: постійний розклад, усі ролі розподілені, нові вимоги зрозумілі. Учитель уже знає, який у нього клас. Пройшли перші збори, встановлені певні контакти з батьками.

Зазвичай адаптаційний період завершуєть­ся десь до кінця жовтня. І тоді можна зроби­ти висновок, наскільки вдало він пройшов. Прорахунки, допущені в період адаптації, можуть виявитися в низькій успішності, проблемній поведінці, частих захворюван­нях. При цьому необхідно розуміти, що все це — ознаки загальної шкільної дезадап­тації, й не завжди буває тільки на початку навчального року.

Шкільна дезадаптація — з цим поняттям пов'язують відхилення у навчальній діяль­ності, утруднення у навчанні, конфліктну поведінку з однокласниками, неадекватну поведінку. Звідси випливає небажання відві­дувати школу.

Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості має бути спря­моване на усунення причин, що її виклика­ють.

Дитина потрапляє в нову соціальну групу. Нова ситуація сама по собі є дещо тривож­ною.

Дитина переживає емоційний дискомфорт, перш за все через невизначеність вимог учи­телів стосовно умов навчання, цінностей поведінки в колективі. Такий стан можна назвати станом внутрішнього напруження, настороженості, слабкої здатності до вирі­шення інтелектуальних завдань.

Дитина не може адекватно сприймати навколишній світ через призму власної три­вожності.

Усе це ускладнює навчально-виховний про­цес, продуктивність праці на уроці стає про­блемною. Навіть потенційний відмінник у си­туації дезадаптації може стати відстаючим.

Не менш важливим є процес адаптації вчителя. Якщо вчитель не знає своїх учнів, він не може успішно організувати їх само­обслуговування, індивідуалізувати, диферен­ціювати навчання.

Не має значення, як розпочався нав­чальний рік у школі — процес адаптації все одно відбувається. Питання в тому, скільки часу і наскільки ефективно. Завдання пе­дагогічного колективу: сприяти тому, щоб неминучий процес адаптації став інтенсив-нішим.  .

Ефективність процесу шкільної адапта­ції значною мірою визначає успішність на­вчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров'я дитини. Саме у цьому суть адаптаційного періоду в школі.

Дезадаптованість — не процес, а стан, що виникає від незадоволення основних потреб унаслідок використання неадекватних способів поведінки. Дезадаптованість учнів спричиняє неадекватну, погано контро­льовану поведінку, конфліктні стосунки, проблеми у навчальній діяльності.

Шкільна дезадаптація є симптомом ускладнень або неможливості подальшого розвитку дітей в умовах, що склалися.

Причини шкільної дезадаптації:

•  низький рівень розвитку загальних розумових здібностей;
•  високий ступінь емоційної нестій­кості;
•  несформованість мотиваційної сфери;
•  високий рівень домагань на тлі низь­ких можливостей;
•  характерологічні особливості;
•  незрілість психіки;
•  особливості сімейного виховання;
•  стиль керівництва педагогів.

У ситуації дезадаптованості виникає за­гроза появи неврозів, психопатій. Тому ство­рювати необхідні умови під час перехідного адаптаційного періоду потрібно не лише для першокласників, а й для дітей, які потрапля­ють у нові колективи, починають освоювати нові форми занять.

Для ефективності адаптаційного періоду дітей 5-х класів необхідно враховувати особ­ливості підліткового віку.

Підлітковий вік деякі науковці назива­ють біологічним дозріванням і соціальною затримкою. Молодшим шкільним віком за­кінчується епоха дитинства (10—11 років). Починається перебудова всього організ­му з дії статевих гормонів. Ця перебудова не співпадає із соціальним дозріванням. Криза переміщається на кінець підліткового віку при переході до юнацького. У підлітків з'являються нові фізіологічні відчуття. Може виникнути аутична орієнтація на внутрішню картину світу, зосередження на самому собі, відбувається підйом соціальної активності (пошук спілкування, тісні дружні зв'язки, романтична закоханість). У підлітків спо­стерігається, з одного боку, посилення кон­формізму, прагнення бути, як усі, а з іншо­го — прагнення відрізнятися. З'являється потреба у самоствердженні, демонстрація незалежності.

Ранній підлітковий вік характеризуєть­ся загостренням почуттів, а світ людських взаємин не викликає таких емоцій, як пред­метний світ. Недостатність уваги зі сторони дорослих робить особистий світ підлітка соціально вузьким. У зв'язку з формуван­ням рефлексії дитина особливо чутлива до безтактності дорослої людини. (Най­частіше ми спостерігаємо у підлітковому віці авторитарний стиль спілкування в системі «Дорослий — підліток».) Біологічні фактори мають великий вплив на психо­логічний розвиток підлітка. Змінюється збудливість нервових процесів, унаслідок чого виникають неадекватні реакції. Знач­но збільшується кількість немотивованих, грубих афективних учинків, дівчатка можуть змінюватися в емоційному плані — вони стають більш плаксиві. Формується ста­тевий потяг. У соціальному плані підліток починає активно входити у світ дорослих. З'являються авторитетні дорослі, оцінка особистості змінюється. Дорослі часто із за­пізненням фіксують нові зміни, збільшуєть­ся кількість негативних оцінок. У мотивах спілкування переважає потреба отримати підтримку зі сторони дорослого. Основні потреби пов'язані з успішністю у школі. Але в цей час часто трапляється погіршення результатів навчання. Через це змінюються стосунки з батьками.

Психологічний супровід адаптації п’ятикласників містить у собі декілька періодів:

І – підготовчий період (квітень-вересень);

ІІ – основний період (жовтень-квітень);

ІІІ – підсумковий період (березень-квітень).

Перший період включає в себе підготовчу роботу по вивченню контингенту учнів 4 класу (майбутнього п’ятого). На цьому етапі психолог проводить діагностичний мінімум, який включає в себе: соціометричне дослідження колективу; діагностика мотивації до навчання; первинне профільне діагностування та вивчення рівня сформованості пізнавальних процесів. Наслідки та результати діагностики обговорюються на психолого-педагогічному консиліумі, на якому також дається психолого-педагогічна характеристика кожного учня. У вересні проходять загальношкільні батьківські збори. Орієнтуючись на особливості початку підліткового віку, діагностичні матеріали, психолог дає рекомендації щодо взаємин батьків і дітей-підлітків. Для педагогів можна провести психолого-педагогічний семінар на тему: «Вікові особливості дітей першого етапу підліткового віку». Семінар має допомогти вчителю не лише збільшити якість знань, а й зменшити дезадаптації учнів цього віку. Також у вересні уже в п’ятому класі психолог проводить наступну діагностику: анкетування учнів спрямоване на виявлення їхнього інтересу до нових предметів, труднощів у старшій школі; соціометричне дослідження, що дає змогу бачити рівні згуртованості колективу класу, наявність формальної та неформальної структури, аутсайдерів та лідерів; рівень шкільної тривожності; рівень самооцінки.

Другий період пов'язаний із поглибленим вивченням особистості п’ятикласника і включає в себе наступні діагностичні заходи: рівень особистісної адаптації учня та шкільна мотивація; вивчення індивідуально-типологічних рис особистості (характер, темперамент); вивчення інтелектуальної сфери школярів. Наслідки та узагальнені результати обговорюються на психолого-педагогічному консиліумі (листопад). Також на цьому періоді планується і проводиться корекційно-розвивальна робота з учнями, які мають проблеми в адаптації (листопад-квітень). Заняття цього циклу повинні бути розраховані на підвищення самооцінки учнів, на самопізнання, тренінг спілкування.

Підсумковий, третій період, містить у собі повторні заходи: діагностика самооцінки, мотивації, статусу в колективі, рівень адаптованості,тривожності. Для педагогів проводиться повторний консиліум, на якому визначається план заходів всього педагогічного колективу з «групою ризику», якщо таку буде виявлено в процесі повторної діагностики.

Діагностичний інструментарій психологічного супроводу адаптації учнів 5 класу.

Психологічний супровід учнів 5 класу містить у собі відповідні програмі методики:

1.  Ставлення до навчальних предметів.
2.  Соціометричне дослідження.
3.  Написання твору «Які труднощі я відчуваю у старшій школі».
4.  Виявлення рівня тривожності та інших особистісних вад за методикою ДВОР.
5.  Тест на визначення самооцінки учнів.
6.  Методика незакінчених речень.
7.  Визначення особистісної адаптованості школярів.
8.  Визначення мотивації школяра до навчання у школі(О.Ануфрієв, С.Костроміна).
9.  Діагностика пізнавальних процесів: пам'ять, увага, мислення.
10.  Вивчення індивідуально-типологічних рис.
11.  Діагностичні анкети для батьків, класного керівника.