Парадокс: вмирали на плодючих чорноземах шанованої світом житниці, просто на полях, на шляхах, у холодних хатах і на лавах промерзлих вокзалів, поодинці і сім’ями, вимирали родини й села. Голод забрав тих, хто за шматком хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротиків, не крав, не вбивав, аби вижити.

(звучить «Реквієм» Моцарта)

Учень: Важко, навіть майже через сімдесят років, ступати болючими стежками традиції. Не віриться, що тут, в Україні, раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.

Учениця: Це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор.

У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п’ятирічки, заявив: «Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади.»

Після такої заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору. Але становище в країні було катастрофічним. Ще в жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди – продовольчий, фуражний, насіннєвий.

Учениця: Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства. Смерть косила людей до літа 1933 року.

(звучить VII частина «Реквієму» Моцарта)

Бібліотекар: Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння ширяло зграями над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, страшні видива. Чи була того року весна? Ніхто того не пам’ятає сьогодні. Пам’ятають інше…

Діти! Вшануймо пам’ять загиблих в 1933 році хвилиною мовчання.

(учні запалюють свічки пам’яті)

Ми перегорнемо з вами сторінки української літератури, присвячені цій темі.

Учениця:

Цей сніг, як сон, прийшов – розтане,

Здимить і в хмару перейде… Весна.

Село лежить в тумані.

Голодний рік, голодний день

Іде – не йде, повзе по мертвих,

Й хвалити Бога – хоч повзе.

Весняний дух живий – нестерпний

До сонця зводить все живе.

Й воно і молиться, і плаче,

Й раде сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив –

Сини ростуть на лободі.

Сини Радянської держави!

Та знає вождь, усе він зна…

І все всміхається лукаво:

В Москві весна. Його весна!

Учениця:

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає зі стріх.

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активний був учора,

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти,

Що дзвінко скапує із стріх.

Так про цей страшний рік пише у своєму вірші М. Будлянський.

Учень: Про страшні муки і переживання українського народу в 1932 – 1933 роках відомо було небагато. Писали, свідчили, згадували передусім за кордоном. В Україні про голодомор не можна було й слова мовити.

Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?

Де фільм, який наш показав би голод,

Отой проклятий 33-й рік?

Учениця: Василь Барка, який пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму (людоїдства) відтворив народну трагедію в романі «Жовтий князь», не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде надрукований в Україні.

Василь Барка, представник української діаспори у США, написав цей твір у 1958-1961 роках. Письменник створив символічний образ жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнування і спустошення, сіє муку і смерть серед людей.

Роман «Жовтий князь» - перший в українській літературі твір про голодомор 1933 року.

Учень: Трагічна доля родини Катранників – Мирона, Дарії та їхніх дітей: Миколи, Андрійка і Оленки із села Кленоточі – уособлює шлях мільйонів українців на Голгофу голодної смерті.

Селяни не можуть зрозуміти, чому їх, тих, хто творить основу життя для робітництва, для міста, приневолюють до голодної смерті, знущаються, вселяють ненависть, заздрість, жадобу крові.

(зачитуються уривки з тексту)

Учениця: Голодуючи сім’ї їли кукурудзяні качани і стебла, просяне лушпиння, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стрічки акацій, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней.

Учень: На першому Всеукраїнському кінофестивалі, присвяченому пам’яті Івана Миколайчука, художній фільм режисера Олеся Янчука «Голод-33» здобув головний приз. Створювався він на студії «Фест-земля» за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь».

Сценарій написали Сергій Дяченко і Лесь Танюк. Фільм створювався на народні кошти, навіть учні київських шкіл перераховували гроші у фонд створення його.

(звучить пісня «Господи, помилуй нас»)

Учень:

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас не погас

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

Бібліотекар: Діти, матеріал, який ви сьогодні прослухали, це, звичайно, тільки доля того, що трапилося на Україні у 1932-1933 роках. Я пропоную вам прочитати книги, представлені на виставці «Засвіти свічку пам’яті».

День скорботи «Засвіти свічку пам’яті»

Виставка літератури на знак вшанування пам’яті невинних жертв

Голодомору 1933 року

Звернення до читачів:

Шановні читачі!

Ми звертаємо вашу увагу на виставку літератури «Засвіти свічку пам’яті» з тим, щоб ви своїми серцями і розумом зрозуміли страхіття 1933 року, щоб воно ніколи більше не повторилося.

Голод… Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Парадокс: вмирали на плодючих чорноземах шанованої світом житниці, просто на полях, на шляхах, у холодних хатах і на лавах промерзлих вокзалів, поодинці і сім’ями, вмирали роди й села. Голод забрав тих, хто за шматком хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротиків, не крав, не вбивав, аби вижити.

Прочитайте книги, запропоновані на виставці і ви зрозумієте, що таке голод 1933 року.

Розділи виставки:

1. Голод в Україні: причини і наслідки

2. Страдницький шлях. (про голод у Харківській області)

3. Мадонни 33-го року (жіночі долі голодного 1933 року)

4. Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли…

Т.Г. Шевченко

(український фольклор про голод)

Голодомор в Україні: причини і наслідки

Бібліографічний огляд літератури

Бібліотекар: А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах,

Та й мруть…

Сумують комини без диму

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини. Дні минають

Минають місяці. Село навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло.

Так писав про голодні дні в Україні ще Т.Г. Шевченко у вірші «Чума». А ми говоримо сьогодні про голодомор в Україні 1932-1933 років.

Багатовікова історія українського народу – це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика, на долю якого було досить лиха.

Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, позначене голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Дивна історія великого народу, що не мав навіть коротенького відтинку часу для перепочинку задля відновлення сил та енергії.

Найбільших витрат зазнала Україна саме у XX столітті. Кривавим і тернистим видався її шлях до незалежності. Надто багато безіменних могил залишив по собі український народ, а скільки сліз і страждань забрали з собою ті хлібороби, яких позбавили права жити новоявлені пророки.

Від жовтневого перевороту до чорнобильської катастрофи, від розстрілу під Крутами до мільйонів жертв упродовж трьох голодоморів, від суду над СВУ до масового фізичного винищення української інтелігенції у 30-х роках – далеко неповний перелік злочинів тоталітарної системи.

Жахливим злочином проти власного народу став штучний голод 1932-1933 років. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. Він посів би гідну першість серед злочинів, вчинених фашистами за роки другої світової війни.

Голод 1933 року – не історична минувшина. Він живе у пам’яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх скронях. Його й тепер не хочуть визнавати деякі політичні партії, що успадкували ідеологію творців голодомору.

Для того, щоб ви краще зрозуміли історичні причини та соціально-демографічні наслідки голодомору в українському селі, я раджу познайомитись з такою літературою:

А. Лисивець «Скажи про щасливе життя», К. «Веселка» 1933р.

Це повість про страшне лихо, яке спіткало наш народ, - голодомор1933 року; це щирий, правдивий автобіографічний спогад-роздум про бачене й пережите, про те, що навічно закарбувалося у вразливій дитячий душі…

М. Стельмах «Чотири броди», К. «Веселка» 1979р.

У романі М.Стельмаха йде мова про життя народу в українському селі 1931-1933 років.

Про долю героїв роману, яким довелося відчути на собі страшні події, якими позначені ці роки.

В. Марочко «Голодомор в Україні. Причини і наслідки»,

ж. «Український історичний журнал» 1989р. №7,8,10

У збірнику документів йде мова про соціально-економічний стан селянського господарства в Україні 20-х років, причини та наслідки штучного голоду 1932-1933 років.

33-й – голод: Народна книга-меморіал. (упор. Л.Б. Коваленко, В. Маняк), К. 1991р.

У цій книзі говориться про голодний 1933 рік, про наслідки голодомору.

Кульчицький С.В. Шаталіна Є.П. «Становище дітей на Україні у 1931-1933 роках», К. 1989р.

У цій історичній документальній розповіді йде мова про голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу і яке найбільше вразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак- не одержували рятівних 100-300гр. хліба на працюючого.

Мороз Валентин. Голод 33-го року й українізація.

Ж. «Сучасність» 1983р. №10

Дослідники голоду 1932-1933 років аби з’ясувати його причини і наслідки, вживають різні за своїми інформативними значеннями терміни «голод», «голодомор», «людомор», «голокост». Зарубіжні дослідники голоду в Україні давно з’ясували і юридично обґрунтували той факт, що в українському селі упродовж 1932-1933 років було вчинено акт геноциду. Ось про це і йде мова у цій статті.

Я. Мицик «Голод у Вишнополі»

г. «Освіта» 1993р. 10.09.

На відкритті міжнародного симпозіуму «Голодомор 1933» у Києві 5 вересня 1990р. наперед вийшла сива жінка з хлібом-сіллю на рушнику. Всі підвелися перед найвищою святинею українського народу:

«Благословляю вас, люди добрі, святим хлібом на плідну роботу, щоб показати світові, який голод пережив наш народ, щоб викрити всіх злочинців, які зробили голод 1933 і Чорнобиль 1986 року.

Щоб усі люди були довіку з хлібом.»

Це була Ярина Петрівна Мицик із Вишнополя, яка змалку пережила страхіття голодомору і розповіла про це у спомині-брошурі під назвою «Голод у Вишнополі».

М. Солоненко «Смерть приходила із центру»,

г. «Слобідський край» 08.06.1993р.

Розповідається про голодомор на Харківщині.

Наводяться документи ВКП(б), які свідчать про планове винищення українського селянства, що становило основу нашої нації.

В. Стрілецький «Страдницький шлях»,

г. «Слобідський край» 16.04.1993р.

У статті розповідається про страдницький шлях, яким довелося пройти жителям с. Валки, м. Харкова, батьки яких проживали у селі.

Про голодомор 33-го сказано чимало, та ще більше не сказано.

В. Пахаренко «Народ супроти більшовизму»

(український фольклор про голодомор),

ж. «Дивослово» №5,6 1993р.

Бібліотекар:

Кажуть, що історії властиво повторюватись.

Наше завдання зробити так, щоб таких трагедій ніколи більше не було. Занадто болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих.

Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народові.

Невже ж він не має права на щастя?

Барвінківський ліцей № 2

Запали свічку пам'яті